У свої двадцять із “невеличким хвостиком” ця вродлива, талановита і не за літами мудра жінка встигла напрочуд багато: здійснила свою мрію — успішно закінчила магістратуру Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка і стала його аспіранткою, вийшла заміж і народила чудового синочка, що вже впевнено спинається на ноги, спробувала себе у різноманітних журналістських жанрах та іпостасях і, що особливо дивовижно, — не полишила літературної творчості...
У свої двадцять із “невеличким хвостиком” ця вродлива, талановита і не за літами мудра жінка встигла напрочуд багато: здійснила свою мрію — успішно закінчила магістратуру Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка і стала його аспіранткою, вийшла заміж і народила чудового синочка, що вже впевнено спинається на ноги, спробувала себе у різноманітних журналістських жанрах та іпостасях і, що особливо дивовижно, — не полишила літературної творчості.
Свої перші поетичні спроби випускниця Луцької гімназії № 14 Ольга Ольхова опублікувала ще школяркою, у гімназійному альманасі “Добридень, слово!”. А наприкінці минулого року в столичному видавництві “Юніверс” побачила світ її перша поетична збірка з інтригуючою назвою “Керамічна совість” із грунтовною передмовою Івана Мегели, письменника-перекладача, редактора літературно-художнього альманаху “Святий Володимир”, де твори волинянки також не раз були опубліковані. “Генетична приналежність до Лесиного краю відчувається у всьому: у її гордій, шляхетній поведінці, залюбленості в красу українського слова, вмінні вибирати друзів, у впертому поступу до мети, — зауважує Іван Мегела, відзначаючи наполегливі пошуки вічних істин людського буття. —... І що особливо приваблює (це вже стосовно збірки) — це ціла низка вишуканих метафор, тропів, метонімії, внутрішніх рим, які надають цьому пошуку індивідуальної самобутності й художньої виразності”.
