Ця історія розпочалася в Луцьку. Коли грянула війна, на руках кадрового офіцера Івана Тимошенка опинилося двійко дітей: дворічна Світлана й на кілька літ старший син Анатолій...
Ця історія розпочалася в Луцьку. Коли грянула війна, на руках кадрового офіцера Івана Тимошенка опинилося двійко дітей: дворічна Світлана й на кілька літ старший син Анатолій.
Дружина на той час поїхала на курорт, а нянька втекла. Офіцер мусив підкоритися наказу і йти на лінію вогню, а дітей умовив забрати сусідку, Марусю Самчишин, яка разом із своїми двома синами їхала в евакуацію. По дорозі ешелон із біженцями почали бомбувати. Люди кинулися в поле. Попереду бігла Маруся, пригорнувши до грудей Світланку, а за нею, взявшись за руки, троє хлопчиків. Та коли все стихло і пасажири повернулися в потяг, Анатолія серед них не було, даремно Маруся бігала й гукала по всіх вагонах. Так війна розлучила брата й сестру. Батько, який поклявся: “Союз переверну, а дітей знайду”, Світланку знайшов, та в 1947-ому він трагічно загинув. Мати також шукала сина, але безрезультатно. Три роки тому її не стало. Проте все своє життя сестру шукав Анатолій Тимошенко. І знайшов нещодавно з допомогою популярної телепередачі “Жди меня”. Коли брат і сестра нарешті зустрілися через 65 літ, плакала вся студія. Цей сюжет глядачі мали змогу подивитися минулого понеділка.
