Повертаючись із Луцька до Горохова автобусом Горохівського АТП 10764, що рухався за маршрутом Навіз – Червоноград, мимоволі пригадав поїздку трирічної давності волинською маршруткою Луцьк – Моршин...
Повертаючись із Луцька до Горохова автобусом Горохівського АТП 10764, що рухався за маршрутом Навіз – Червоноград, мимоволі пригадав поїздку трирічної давності волинською маршруткою Луцьк – Моршин.
Тільки рушили з місця, як водій „врубав” гучну музику і вдарили пасажирам у вуха слова „мамачка мая”, після яких героїня пісеньки взялася пояснювати „мамачкє”, що вона „уже нє та” і їй „уже любовь взрослая знакома”. Відтак, чотири години від Горохова до Моршина, як і звідти, — в супроводі такої ж російськомовної попси. Але в автобусі, яким їхав нещодавно з Луцька до Горохова, мелодії були інші. Надто ж – колядки та щедрівки. Не дивно, що в салоні панувала святкова якась урочистість, а слова вдячності пасажирів водієві Ігореві Грищуку наповнювалися тим особливим змістом, який мимоволі підштовхував до висновку, що українці, живучи в Україні, спрагли за українським, — поділився роздумами власкор нашої газети Петро Боярчук.
