Схоже, що на Зимових Іграх в Турині українські спортсмени свято дотримуються олімпійського гасла: “Головне — участь, а не перемога”...
Схоже, що на Зимових Іграх в Турині українські спортсмени свято дотримуються олімпійського гасла: “Головне — участь, а не перемога”.
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ
Найкраща українська лижниця Валентина Шевченко, яка на минулій Олімпіаді була п’ятою і вважалася однією з фавориток на медалі й на нинішніх Іграх, отримала на старті “дуатлона” (гонка із масовим стартом на 15 км: 7,5 км класичним і 7,5 км вільним стилем) номер свого футбольного тезки Андрія Шевченка — сімку. Проте щаслива цифра виявилася нещасливою для Валентини — на фініші вона була лише 14-ою. Не допомогло Валі і те, що вона привезла із собою аж 15 пар лиж і поселилася окремо від усієї команди, щоб у спокійній обстановці готуватися до стартів. Але наразі — це найкращий результат серед усіх українських спортсменів. І тепер, напевне, щоб якось підсолодити гіркоту виступів наших олімпійців, у вітчизняних ЗМІ активно розкручується інформація про те, що у володарки золота на дистанції, де виступала Валентина Шевченко, естонки Крістіни Шмигун українське коріння. Звісно, це приємно, але нам від того не набагато легше... Не стане легше навіть якщо знавці спортивних біографій відкопають десь українське коріння і у володаря першої золотої медалі Олімпіади-2006, представника Німеччини Мікаеля Грайса, який виграв біатлонну гонку на 20 кілометрів. “Здійснилася мрія мого дитинства. Я навіть не сподівався, що стану чемпіоном, і дуже щасливий, що це сталося”, — сяяв від щастя після фінішу Грайс. Ще б пак, адже йому вдалося випередити самого Оле Ейнара Бйорндалена — чотириразового чемпіона Олімпіади-2002! “Сьогодні Грайс був недосяжним для мене. Він класно біг і практично ідеально стріляв. У мене ж не дуже добре йшли лижі. Та і стріляв я неважно”, — сумно констатував на прес-конференції Бйорндален. Можемо тільки уявити, як радів би, а не сумував срібній медалі будь-хто з українських біатлоністів! Адже найкращий з наших — Руслан Лисенко — на дистанції зробив на один промах менше за Бйорндалена, але до фінішу прибіг лише із 18-им часом (Андрій Дериземля фінішував 39-им, Олександр Біланенко — 49-им, Олексій Коробейников – 54-им). — Очевидно, що тренери влітку зробили помилки, – зазначив після гонки у коментарі сайту «Чемпіон» віце-президент НОК України Володимир Бринзак. – Я бачу, що весь сезон проходить без швидкості, яка, напевно, не була відновлена після навантажень. При гірській підготовці також були допущені помилки. Хоча ми і не фаворити в цій гонці, але могли виступити краще. Якби Лисенко і Дериземля стріляли без промахів, то були б в десятці. Сподіваємось в чоловічій естафеті на 3-6 місця. У спринті нам буде важко. Також будемо розраховувати на наших жінок — вони нас ніколи не підводять. Проте вчорашнє тринадцяте число виявилося нещасливим і для наших біатлоністок. Найбільшу надію тут ми покладали на виступ досвідченої Олени Петрової, яка вісім років тому, будучи ще студенткою Волинського державного університету, на цій дистанції принесла Україні єдину срібну нагороду на Олімпійських іграх в Нагано. Проте цього разу Олені забракло як влучності (три промахи), так і швидкості — у підсумку лише 30-е місце. З трохи кращим результатом — 21-е місце (один промах) — фінішувала Оксана Хвостенко (ще дві українки Лілія Єфремова та Валентина Семеренко зайняли в перегонах 37-ому та 47-ому позиції відповідно. В колишньої нашої співвітчизниці, яка зараз виступає за Білорусь, Олени Зубрилової — 15-е місце ). Нічого не залишалося нашим дівчатам, як порадіти за наших сусідок–росіянок Світлану Ішмуратову та Ольгу Пильову, які вчора на цій дистанції впевнено здобули відповідно золоту і срібну медалі (третє місце у німкені — Мартіни Глагов). Напевне, росіянкам пішла на користь заборона... читати книжки. Президент Російського союзу біатлоністів Олександр Тіхонов заборонив членам російської збірної читати перед стартом, щоб біатлоністи поберегли очі перед стрільбою. Цікаво, що треба заборонити нашим, щоб мати хоча б одну-єдину медаль?
