Те, що було у їх напівзабутому житті, що приходить до них як далека згадка і страшний сон, постало під час відзначення чергової річниці виведення військ колишнього СРСР з Афганістану...
Володимир ЛИС
Те, що було у їх напівзабутому житті, що приходить до них як далека згадка і страшний сон, постало під час відзначення чергової річниці виведення військ колишнього СРСР з Афганістану.
І водночас дня, що символізує данину тим, хто воював і проливав кров за межами колишнього Союзу у складі численних контингентів та підрозділів тих, хто «виконував інтернаціональний обов’язок». Висока оцінка чисто людських якостей тих, кому довелося служити за межами колишнього СРСР і проливати там кров, постала у виступах на урочистості в облмуздрамтеатрі імені Тараса Шевченка голови обласної ради Василя Дмитрука, першого заступника голови облдержадміністрації Богдана Шиби, міського голови Луцька Антона Кривицького. Вони відзначали, що ми в боргу перед тими, хто втратив здоров’я, хто повернувся не таким, якими їх проводжали на ту далеку війну рідні і близькі. Вони досі наче перебувають на цій війні... Ряд колишніх «афганців» відзначені Почесними грамотами, грамотами, подяками облдержадміністрації, обласної і міської рад, грошовими преміями. Були ще теплі слова і пісні, присвячені їм і тим рокам, коли губилась юність у далеких горах. Квіти і вінки до стели-пам’ятника на меморіалі Вічної слави у Луцьку були покладені від імені обласної і міської влади. А особливо щирі спогади звучали під час спілкування біля стадіону «Авангард» за тарілкою вічної солдатської каші і ста грамами, які швидше не наливалися, а вихлюпувалися із давніх спогадів і сліз.
