Сергій Бондарчук на третій сесії встановив своєрідний рекорд — пропустив 82 відсотки поіменних голосувань. Тобто, майже не брав участі у прийнятті рішень...
“Що обіцялося, та як сталося”, — так дещо нетрадиційно-офіційно назвали свій круглий стіл громадська організація “Лабораторія Ф-4” з Києва і обласне відділення Комітету виборців України. Тож не випадково представник “Лабораторії Ф-4” ( кажуть, її заснували чотири відомих фізики, які вирішили зайнятися громадсько-політичною діяльністю, тому й назва така) Євген Лапін ту частину своєї доповіді, яка стосувалася діяльності волинських депутатів-мажоритарників, почав з аналізу їхніх передвиборних обіцянок. Ось фраза із програми тоді ще кандидата в нардепи Сергія Бондарчука, який обіцяє добитися “впровадження механізмів регулярної звітності центральної і місцевої влади перед виборцями і відкликання з посад тих, хто не виправдовує довір’я людей”. Ігор Єремеєв: “Якщо я буду обраний депутатом від мажоритарного округу, своє головне завдання вбачатиму в захисті безпосередніх інтересів виборців округу в поєднанні з працею над законами України. Зобов’язуюся щомісяця не менше двох разів проводити прийоми виборців, звітуватиму про свою роботу після кожної сесії Верховної Ради”. Народний депутат Єремеєв ініціював протягом другої сесії один законопроект — проект постанови про внесення змін до постанови Верховної Ради про календарний план проведення другої сесії ВР ІV скликання і протягом 3-ої сесії запропонував три законопроекти, два з яких пан Лапін назвав цікавими. Але для порівняння — соціаліст Сушков за цей час ініціював 18 законопроектів, Тарас Чорновіл з Львівщини — 9, а депутат Буряк з Хмельниччини — більше 40 проектів законів. Сергій Слабенко за 3 сесії ініціював 2 законопроекти, жоден з яких не був розглянутий. Сергій Бондарчук 3 ініціював, один з них розглянутий — проект постанови про основні напрями бюджетної політики на 2003 рік. Микола Мартиненко також ініціював три законопроекти і жодного не розглянули. Чотири законопроекти подав Володимир Бондар. З волинських депутатів тільки Слабенко і Бондар вносили поправки до законопроектів і більшість з них було прийнято. Сергій Бондарчук на третій сесії встановив своєрідний рекорд — пропустив 82 відсотки поіменних голосувань. Тобто, майже не брав участі у прийнятті рішень. Щодо виступів на сесіях, то з волинських депутатів-мажоритарників лідирує Сергій Слабенко, який за три сесії з місця виступав 35 разів, а з трибуни — 9. Доповнюючи цей аналіз, в.о.голови обласного відділення КВУ Юрій Кресак зазначив, що найактивнішими в засобах масової інформації з волинських депутатів були Володимир Бондар (23 виступи і інтерв’ю) і Сергій Слабенко (19 таких публікацій). 9 разів “засвітився” у ЗМІ Сергій Бондарчук, 11 — Микола Мартиненко. Зате активно на радіо і телебаченні працюють помічники нардепа Мартиненка, які підготували 8 теле- і радіопередач. Найменше зустрічалися з виборцями ті ж Мартиненко і Бондарчук, хоча у першого працюють 3 приймальні в окрузі, а в другого — аж п’ять. У нинішніх нардепів існує розгалужена мережа помічників і помічників-консультантів. Треба сказати, що хоч організатори круглого столу, за їхніми словами, запрошували всіх народних депутатів від Волині, прийшов лише один — Євген Кирильчук. Решта — або проігнорували, або прислали своїх помічників. Євген Іванович опинився, без перебільшення, в центрі уваги учасників круглого столу, кілька разів брав слово, відповів на чимало запитань. Він покритикував організаторів заходу, що вони зосередилися на аналізі діяльності лише депутатів-мажоритарників, аргументовано, на власному прикладі, довів, що депутати, котрі пройшли в парламент за партійними списками, мають не менше, а часом і більше контактів з виборцями, ніж колеги-мажоритарники. Народний депутат розповів про те, як веде прийом, які проблеми доводиться вирішувати. І не лише у Волинській, а й у Рівненській (де вже тричі вів прийом виборців), Черкаській, Хмельницькій, Львівській областях. Відповідаючи на одне із запитань, Євген Іванович поінформував, що має 31 помічника, четверо з яких мають статус держслужбовців і отримують 500 —650 гривень зарплати, а решта працюють на громадських засадах. Депутат Кирильчук — один з небагатьох (таких, за даними КВУ, всього 70 у Верховній Раді), хто підготував детальний письмовий звіт про свою роботу за минулу сесію (і попередні також), де описано і роботу з виборцями, і роботу в бюджетному комітеті. Юрій Кресак і ряд виступаючих позитивно оцінили матеріали під рубрикою “Політична кухня” в нашій газеті. Все ж відповіді на запитання, винесені для обговорення — “Яким має бути контроль за передвиборчими обіцянками депутатів?” і “Як виборець може впливати на діяльність депутата і через це брати участь у прийнятті суспільно важливих рішень?” — так і не була отримана. Підбиваючи підсумки дискусії, заступник голови правління Комітету виборців України, керівник інформаційно-аналітичного проекту “Політична Україна” Олексій Кошель навів цікавий факт. Кілька років тому команда одного з кандидатів на виборах мера Чикаго почала святкувати перемогу ще за три години до підбиття підсумків виборів. Такою була оцінка роботи тих, хто опитував виборців і формував громадську думку, і не виникло жодного сумніву, що результат може бути інакшим. Сталося те, що й мало статися. Володимир ЛИС.
