«Деякі карантинні звички варто зберегти» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.27 € 33.41
«Деякі карантинні звички варто зберегти»

«Я хотів би, щоб наші політики й після епідемії ходили в масках. У масці важче говорити, тож і брехливих слів може поменшати.»

ТСН.

«Деякі карантинні звички варто зберегти»

Український поет, публіцист, перекладач Андрій Любка розгледів позитивні сторони карантину

Після кількох тижнів карантину люди підлаштувалися до життя під час обмежень і виробили собі нові звички. Мені здається, що кілька з цих звичок мають сенс не лише в добу пандемії, а значить – їх варто зробити традиційними, зберегти. Андрій Любка у блозі на сторінці видання «День» розповів, що з нинішніх нововведень варто залишити надалі.

Наприклад, мені б хотілося, щоб антисептик був на кожному прилавку і після закінчення карантину. 

Наприклад, мені б хотілося, щоб антисептик був на кожному прилавку і після закінчення карантину. Особливо в продовольчих магазинах, супермаркетах, кафе, при вході в офіси та на базари. Дбати про чисті руки й гігієну варто не тільки в час епідемій, а на щодень. Тому дуже сподіваюся, що уряд такі санітарні норми зробить постійними.

По-друге, мені подобається принцип соціального дистанціювання, поваги до особистого простору. Йдеться не тільки про можливість поширення бактерій чи вірусів, а перш за все про психологічний комфорт. Я ненавиджу, коли хтось дихає мені в спину в черзі чи зазирає через плече, не люблю тисняву й нервозний поспіх. Було б добре, якби звичка стояти на відстані одного метра від іншої людини в черзі прижилася в нашому суспільстві.

По-третє, принцип заповнення громадського транспорту людьми теж варто змінити. Ні, я не кажу, що в маршрутку чи автобус треба пускати тільки 10 осіб. Але вважаю, що було б правильно заборонити перевезення пасажирів понад кількість посадочних місць. От є в автобусі 30 місць – і все, це максимум для людського комфорту. Ясна річ, двічі на день, у години пік, можна дозволяти перевезення кількох (відповідно до паспорту транспортного засобу) стоячих пасажирів, але решту часу – тільки сидячі! Бо часом водії чекають, поки автобус не перетвориться на консервну банку, і тільки тоді рушають.

По-четверте, мені здається, що всім людям слід більше часу проводити разом, частіше дзвонити рідним і піклуватися про них. Ця надзвичайна ситуація нагадала нам, наскільки важливою є проста людська підтримка, не забуваймо про це й у майбутньому.

По-п’яте, раджу владі забезпечувати лікарні потрібними матеріалами, медикаментами, технікою – постійно, а не лише під час карантину. Те саме стосується і підвищення зарплатних ставок. У 2014 році ми пересвідчилися, що армії творять не так танки, як віддані й діяльні люди, а тепер знаємо, що система охорони здоров’я – це передусім професійні і готові допомогти лікарі. Їхню важку й відповідальну роботу слід поважати й належно фінансувати галузь завжди.

По-шосте, жартома, але і всерйоз також, я хотів би, щоб наші політики й після епідемії ходили в масках. По-перше, не хочеться дивитися на їхні обличчя. По-друге, в масці важче говорити, тож і брехливих слів може поменшати. Хоча – знаючи наших політиків – навряд.