У Гімалаях селяни гинуть, добуваючи дикий мед у скелях, як і 8000 років тому

Ендрю Ньюї, британський фотограф-мандрівник розповів про традиції збирання дикого меду, якій понад 8 000 років, і якої продовжують дотримуватися кочівники народу гурунги. Ризикуючи життям заради найсолодшого меду великих медоносних бджіл, сміливці піднімаються на кручі, використовуючи інструменти своїх предків — мотузкові сходи і держаки з бамбукового дерева. про це пише agronews.ua.

Діставшись до бджолиних гнізд, мисливці викурюють комах димом. Спочатку вони відламують великі шматки порожніх стільників і скидають вниз, де їх підбирають, складають і забирають в село, адже в господарстві згодиться. Потім під гніздо підставляють бамбуковий кошик, який і наповнюють запашними сотами.

Високогірний мед гімалайських бджіл в Японії, Кореї та Китаї дуже популярний, і попит на нього ніколи не падає. Тож люди ризикують життям заради прибутку від його продажу. 

Єдиною страховкою збирача є обмотана навколо пояса мотузка, на якій той, у кращому випадку, повисне на висоті 395 метрів над землею. Крім небезпеки зірватися з скелі збирачі повинні остерігатися гималайских бджіл, які виростають до 3 см в довжину і 1.5 см в ширину, а також становлять реальну загрозу життю людини у разі масового нападу.

Зібраний у Непалі весняний мед може виявитися токсичним для людини, а все через те, що іноді бджоли запилюють білі рододендрони, чий сік у чистому вигляді — сильна отрута. Тому досвідчені збирачі меду ніколи не куштують його на смак під час роботи. Вони роблять це пізніше, правда трохи в інший спосіб: наливають трохи меду на долоню, якщо шкіру почне щипати, значить зібраний мед отруйний.

Високогірний мед гімалайських бджіл в Японії, Кореї та Китаї дуже популярний, і попит на нього ніколи не падає. Тож люди ризикують життям заради прибутку від його продажу.

Медова мисливство є одним з найдавніших занять людини. Доказом тому служать наскальні малюнки в околицях Іспанії, які зображують людину, що піднімається по виноградній лозі в пошуках меду.