Сімдесят п’ять років виповнилося заслуженому працівнику культури, колишньому директору Луцького культосвітнього училища, який стояв біля його витоків і незмінно очолював 24 роки, Віктору Михайловичу Чебліну. Актовий зал училища, яке нині носить назву культури і мистецтв, не міг вмістити всіх його колишніх учнів та й сьогоднішніх студентів, які хотіли зустрітися із своїм директором...
Сімдесят п’ять років виповнилося заслуженому працівнику культури, колишньому директору Луцького культосвітнього училища, який стояв біля його витоків і незмінно очолював 24 роки, Віктору Михайловичу Чебліну. Актовий зал училища, яке нині носить назву культури і мистецтв, не міг вмістити всіх його колишніх учнів та й сьогоднішніх студентів, які хотіли зустрітися із своїм директором. Нелегкою була доля Віктора Чебліна. Не випадково на його святковому піджаку чимало нагород періоду Великої Вітчизняної війни. Адже у шістнадцять літ його юність обпалило полум’я війни. Він бачив найстрашніше — смерть молодих солдатів, адже був санітаром у тому воєнному пеклі. Після закінчення Київського педагогічного інституту сперш працював на педагогічній, партійній роботах, а потім ще молодим очолив і навчальний заклад у Ківерцях, який почав готувати фахівців для закладів культури Волині. З його ініціативи училище було переведене до Луцька і він взявся не лише за навчальний процес, а й за будівництво. На урочистості було сказано, що Віктор Чеблін за життя збудував собі пам’ятник — корпуси нинішнього училища. А ще слід відзначити, що всі роки поряд з ним був надійний тил, його дружина Неля Іванівна, котра десятки літ працювала в училищі і з якою він відсвяткував золоте весілля. Якось Віктор Михайлович на моє запитання, на яких музичних інструментах може грати, відповів: “На всіх, окрім скрипки”. А ще мене вражало те, що він знав прізвища всіх своїх учнів, а це була не одна сотня юнаків і дівчат. Його випускники сьогодні — це народні, заслужені артисти, заслужені працівники культури, це люди, які працюють у різних галузях народного господарства, керівники не тільки установ культури, а й владних структур. Віктора Чебліна знають, люблять, шанують не тільки у містах і селах Волині, а й колеги по всій Україні. Перед входом до залу, де зібралися сотні людей, щоб вітати іменинника, Віктора Чебліна зустрів веселими мелодіями духовий оркестр. А кожен з студентів, що стояли вздовж тієї почесної доріжки, вручив йому по квітці, а їх було 75, що символізували прожиті Віктором Михайловичем роки. Першим вітав ювіляра, мовив щирі і теплі слова від імені колективу директор училища культури і мистецтв Василь Панасюк. Окрім добрих слів, букета квітів, він подарував ювілярові ще і його портрет, виконаний художниками училища. Від обласної ради вітав Віктора Чебліна заступник голови ради Володимир Навроцький. Начальник управління культури облдержадміністрації Володимир Лисюк сказав, що він гордиться тим, що був учнем Віктора Чебліна і вітає його не тільки як начальник, а насамперед як людина, що пройшла його добру і мудру школу. Про це ж говорили заслужені артисти України Зоя Комарук, Віктор Дужич-Ніколайчук, заслужений працівник культури Любов Савельєва. А які щирі і теплі слова знайшли для ювіляра колишній начальник обласного управління культури Микола Царенко, начальник Луцького міського управління культури Юрій Войнаровський, колишній директор училища культури Валентина Копелєва та й багато-багато інших і колишніх учнів Віктора Чебліна, і людей, з якими його зводила доля, і ці зустрічі лишили незабутній пам’ятний слід. А ще того дня ювіляра вітали сьогоднішні викладачі училища, для нього грали, співали, танцювали й імениті артисти, творчий шлях яких починався саме тут, в училищі, у Чебліна, і юні таланти Волині, і численні гості — аматори сцени, що приїхали з різних куточків області до нього в гості у цей пам’ятний день. Анастасія ФІЛАТЕНКО.
