Подорожчання енергоносіїв, зокрема газу, поставило чимало підприємств у жорсткі рамки виробництва, а багатьох наблизило до межі банкрутства...
Подорожчання енергоносіїв, зокрема газу, поставило чимало підприємств у жорсткі рамки виробництва, а багатьох наблизило до межі банкрутства. Економісти порахували, що при переході на ціну приблизно 100 доларів за тисячу кубометрів газу робота хімічної промисловості стає нерентабельною. Це у свою чергу тягне за собою скорочення виробництва мінеральних добрив. Чим це обернеться для сільгоспвиробництва? Невже доведеться купувати міндобрива за кордоном чи, може, готуватись до зниження врожайності? Такі запитання тривожать сьогодні виробників сільськогосподарської продукції. Особливо після того, як у засобах масової інформації поширились чутки про критичний стан виробництва на одному з шести найбільших підприємств хімічної промисловості — відкритому акціонерному товаристві “Рівнеазот”
Олена ДУДКЕВИЧ
У ВАТ «РІВНЕАЗОТ» ПРОБЛЕМИ НЕ ТІЛЬКИ З ГАЗОМ На перший погляд і не скажеш, що підприємство переживає якусь кризу. З часу приходу на ВАТ “Рівнеазот” нового інвестора, а відтоді минуло вже два роки, у реконструкцію та ремонт цехів, благоустрій території, розвиток виробництва вкладено понад 250 мільйонів гривень. Це помітно, коли потрапляєш до оновлених виробничих та адміністративних приміщень, крокуєш асфальтованими доріжками поміж цехами. Сьогодні на підприємстві працюють цехи аміаку-1 і аміаку-2, слабкої азотної кислоти, аміачної селітри, усі допоміжні і ремонті цехи. Розпочато пускові роботи в цеху складних мінеральних добрив, який займається випуском вапняково-аміачної селітри. Деякі з них відновили свою роботу нещодавно. За словами генерального директора ВАТ “Рівнеазот” Михайла Заблуди, труднощі виробник міндобрив переживає через обмеження постачання газу та його подорожчання. ВАТ “Рівнеазот” — єдине хімічне підприємство в Україні, якому так суттєво урізали ліміти на газ. Минулоріч “Рівнеазот” провів реконструкцію цеху з виробництва аміаку, на яку витратив 140 мільйонів гривень. Завдяки цьому споживання газу зменшилось на 12 відсотків. Але й це не допомогло. У січні завод отримував лише 37, 5 тисячі кубометрів газу на годину при потребі для нормальної роботи 60 тисяч кубометрів. Виробництво добрив довелось скоротити на 24 відсотки. Такий підхід обласної влади був викликаний, буцімто, бажанням врятувати Рівне від холоду, бо тиск газу через відмову генерального директора Михайла Заблуди скоротити обсяги споживання блакитного палива, на межі обласного центру впав до критичної позначки, от і вирішили зекономити на “Рівнеазоті”. При цьому хімічне підприємство зазнало майже 4 мільйони гривень збитків. Однак губернатор Рівненщини Василь Червоній не бачить у цьому нічого страшного, бо, мовляв, рік ще довгий, а тому підприємство вирівняє виробництво і покриє збитки. Михайло Заблуда переконаний, що місцева влада досить упереджено ставиться до ВАТ “Рівнеазот” і практично взяла його під приціл. Свідченням того стала перевірка обласним управлінням економіки хімічного підприємства, внаслідок якої і розгорівся конфлікт. Начальник управління економіки Леонід Біляк заявив, що підприємство продає мінеральні добрива вітчизняним сільгоспвиробникам на 4-27 відсотків дорожче, ніж експортує за кордон. За його словами, оптово-відпускна ціна для вітчизняних споживачів становить 740-900 гривень, а на світовому ринку ціна коливається (без урахування ПДВ) від 581 до 732 гривень за тонну. Спростовуючи цю інформацію, Михайло Заблуда запевняє, що за кордон підприємство експортує добрива за ціною 940-960 гривень за тонну і що порахувати ціну можна по-різному. Зреагувало на цю інформацію і Рівненське територіальне відділення Антимонопольного комітету. Як заявив його голова В’ячеслав Баліба, ВАТ “Рівнеазот” порушив меморандум про граничні ціни на мінеральні добрива, який два роки тому із хімічними підприємствами України підписав Кабінет Міністрів. Відповідно до цього меморандуму, гранична ціна на міндобрива становить 725 гривень. Рентабельність експортування добрив, за даними Антимонопольного комітету, для підприємства сягає 40 відсотків, адже держава повертає йому ще й ПДВ. Враховуючи такий стан справ, днями Антимонопольний комітет України розгляне справу про цінову політику ВАТ “Рівнеазот” на мінеральні добрива.
ДОБРИВ ВИСТАЧИТЬ — АБИ ГРОШІ Схоже на те, що перипетії навколо хімічного підприємства “Рівнеазот” суттєво не вплинули на забезпечення волинських сільгоспвиробників мінеральними добривами, хоч у нинішньому році й не було підписано меморандуму, як торік, згідно з яким регулювався розподіл добрив між операторами і ціна на них. За словами начальника відділу рослинництва управління агропромислового розвитку Олександра Ромашковця, сьогодні Волинь при потребі 12,1 тисячі тонни мінеральних добрив діючої речовини вже закупила 5, 4 тисячі тонни. А це, якщо порівняти з минулим роком, на сорок відсотків більше. Очевидно, так відбувається тому, що сільгоспвиробники не очікують манни з неба, особливо після того, як дізналися, що цьогоріч ніякої грошової компенсації за придбання мінеральних добрив не буде. Дев’яносто п’ять відсотків азотних добрив, які купують наші виробники, — рівненського виробництва. На Волині працюють дев’ять операторів. І лише “Галнафтохім” частково реалізовує російську селітру. Як виявилось, ціна на неї не відрізняється від ціни на рівненську селітру, хоч зрозуміло, що шлях до споживача вона долає довший. Якщо вести мову взагалі про ціну, то вона значно зросла. Скажімо, у минулому році добрива можна було придбати по 825 гривень з доставкою, то сьогодні їх вартість підскочила до 1030-1100 гривень (у мішках). Дефіциту вітчизняних мінеральних добрив не відчувається. Питання лише в грошах. - Наше господарство подбало про добрива ще з осені, тоді особливих проблем для тих, хто мав гроші, не було - розповідає керівник сільгосппідприємства «Лище», що у Луцькому районі Ярослав Карбовський. - Азотними забезпечили себе у жовтні, перед новим роком взяли кредит і купили нітроамофоску. Тепер, коли ціни зросли, зробити це важче. Думаємо, як забезпечити господарство фосфорними добривами. За кілька тижнів сільгоспвиробники вийдуть в поле. Поки що вони мають чим збагатити грунт. А ось чи знайдуть кошти, щоб і надалі забезпечувати високу врожайність культур, спрогнозувати важко.
