ІЗ ЧИТАЦЬКИХ КОНВЕРТІВ: на рідній землі — мовою сусідів?!
«Подивилася передачу «Свобода слова» з участю Н. Вітренко і депутата від Харкова Добкіна, де мова йшла про другу державну мову — російську, й так розхвилювалася, так защеміло серце, що вирішила взятися за перо...
«Подивилася передачу «Свобода слова» з участю Н. Вітренко і депутата від Харкова Добкіна, де мова йшла про другу державну мову — російську, й так розхвилювалася, так защеміло серце, що вирішила взятися за перо.
Вже майже 40 років учителюю. Викладаю російську мову і зарубіжну літературу в далекому поліському селі Мельники-Мостище Камінь-Каширського району. Люблю цю мову, але ще більше — свою рідну, українську. В 1965 році за комсомольською путівкою поїхала зі своїми однокласниками на будови Харкова. Там звали нас «бандерівками». Ще тоді дивувалася: чому на Україні всі говорять російською? Поїхала до сина в гості (він живе в Харкові), йдемо з донькою по базару, а дві юнки-продавщиці, чуємо, кажуть: «Западенки пішли». Син говорить, щоб переходили на російську, а мені так прикро стало, так образливо: на рідній землі маю чомусь говорити мовою сусідів! Приїхав оце внучок і «чтокаєт» — Чого, питаю сина, вчите іншій мові змалку? — Він в садочок російський ходить, — відповідає син.
А Добкін каже, що закривають у Харкові російські школи і садочки! Маю в Росії і Білорусі сестер. Вони там говорять мовою тих держав, в яких живуть, але не вимагають шкіл, садочків українських і другої державної мови — української. Поділяю думку професора Лариси Скорик, що до мовного питання треба підходити в білих рукавичках.
З повагою
В.П. РУДЧИК».
Вже майже 40 років учителюю. Викладаю російську мову і зарубіжну літературу в далекому поліському селі Мельники-Мостище Камінь-Каширського району. Люблю цю мову, але ще більше — свою рідну, українську. В 1965 році за комсомольською путівкою поїхала зі своїми однокласниками на будови Харкова. Там звали нас «бандерівками». Ще тоді дивувалася: чому на Україні всі говорять російською? Поїхала до сина в гості (він живе в Харкові), йдемо з донькою по базару, а дві юнки-продавщиці, чуємо, кажуть: «Западенки пішли». Син говорить, щоб переходили на російську, а мені так прикро стало, так образливо: на рідній землі маю чомусь говорити мовою сусідів! Приїхав оце внучок і «чтокаєт» — Чого, питаю сина, вчите іншій мові змалку? — Він в садочок російський ходить, — відповідає син.
А Добкін каже, що закривають у Харкові російські школи і садочки! Маю в Росії і Білорусі сестер. Вони там говорять мовою тих держав, в яких живуть, але не вимагають шкіл, садочків українських і другої державної мови — української. Поділяю думку професора Лариси Скорик, що до мовного питання треба підходити в білих рукавичках.
З повагою
В.П. РУДЧИК».