Оце так!
У Цуманській пущі розквітла червонокнижна любка зеленоквіткова, яка колись рятувала життя козакам-характерникам (Фото)
Йдеться про напрочуд красиву рослину
Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» повідомляє, що на його теренах розквітла червонокнижна любка зеленоквіткова. З цієї нагоди працівники парку вирішили розповісти більше про цю дуже особливу рослину.
Любка зеленоквіткова Platanthera chlorantha (Cust.) Rchb. (Orchis chlorantha Cust.) – багаторічна рослина родини Зозулинцевих. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений».
Рослина помірно вологолюбна, віддає перевагу вапняковим ґрунтам, нерідко зростає на опідзолених нейтральних або слабокислих. Найчастіше любку зеленоквіткову можна знайти в світлих листяних та хвойних лісах, в заростях чагарників, на лісових галявинах і вологих луках.
В Україні поширена в Карпатах, Розточчі, Опіллі, Поліссі, Лісостепу, Гірському Криму, дуже рідко — у степових районах.
Рослина заввишки 30-60 см. Бульби завдовжки 2-4 см, завширшки 0,8-1,5 см. Стебло пряме, міцне, гранчасте. Два великих, еліптичних, із заокругленими кінцями листки розміщені при основі стебла, вище розташовані 2-3 піхви з невеликими листковими пластинками.
Цікаво, що любку описують як «характерницьку» їжу. Легенди розповідають, що ця красива рослина не раз рятувала запорозьких козаків під час походів від голоду.
Суцвіття — довгий, циліндричний, негустий колос, що складається з 9-23 квіток; завдовжки 7-25 см, завширшки 3,5-4 см. Квітки великі, зеленкувато-білі, майже без запаху. Зеленкуватий відтінок шпорця — характерна ознака, за якою цю рослину можна відрізнити від близького виду — любки дволистої.
Цікаво, що любку описують як «характерницьку» їжу. Легенди розповідають, що ця красива рослина не раз рятувала запорозьких козаків під час походів від голоду. Носили вони бульбочки квітки на шиї як амулет, а коли в поході не залишалося їжі — то діставали чудодійні корені. Науковці зазначають, що бульбочки любки й справді вирізняються високою поживністю — 40 грамів сушеної сировини достатньо, аби задовольнити потребу людини у поживних речовинах.
