“Звертаємось до вас, аби допомогли привернути увагу турійської влади до проблеми жителів селища Турійськ і Турійського району. Стосується вона незаконного завезення, захоронення і зберігання на складі отрутохімікатів, невідомих, шкідливих для життя і здоров’я людей речовин...
Олена ДУДКЕВИЧ
“Звертаємось до вас, аби допомогли привернути увагу турійської влади до проблеми жителів селища Турійськ і Турійського району. Стосується вона незаконного завезення, захоронення і зберігання на складі отрутохімікатів, невідомих, шкідливих для життя і здоров’я людей речовин. Даний склад знаходиться на відстані кількох сотень метрів від будинків турійчан, у низовині, між двома природними ставками, що не відповідає ніяким допустимим нормам, не обгороджений. Під складом на всю площу приміщення є глибокий підвал наполовину засипаний піском. Що там - не відомо. У склад легко проникають діти, виносять пляшки з отрутохімікатами, немає ніякого контролю за їх довезенням і зберіганням”…
Такий тривожний лист, під яким підписалися понад вісімдесят жителів Турійська, надійшов на адресу редакції і викликав ряд питань. Якщо насправді існує серйозна небезпека для здоров’я турійчан, чому дотепер про це ніде не було чути? Вочевидь, ця проблема не могла виникнути в один день. Чому ж тоді не реагують відповідні служби?
ДЕПУТАТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ Першим, хто підписався під листом, був депутат районної ради Василь Гут. Саме він від імені односельців почав порушувати цю проблему на усіх рівнях: звертався у правоохоронні органи із депутатськими запитами, неодноразово загострював увагу на цьому питанні інших депутатів і навіть самотужки проводив дослідження хімічного складу та його прилеглої території. З ним і відбулася перша розмова. Василь Гут розповів, що проблема криється не лише у порушенні зберігання непридатних пестицидів та агрохімікатів. Від очевидців він довідався, що неподалік складу влітку і восени 2003 року проводились несанкціоновані захоронення отрутохімікатів. Крім того, у серпні 2004 року на хімсклад “Райагрохіму” привезли понад сім тонн непридатних отрутохімікатів з Ратнівського району. Розглядалось це питання на сесії селищної ради. Після цього була створена комісія, покликана з’ясувати реальний стан справ. Результати її роботи депутата не задовольнили, бо, як він стверджує, в акті обстеження було упущено чимало деталей. Тому на черговій сесії районної ради знову прозвучало питання по хімскладу. Гут тепер пропонував створити вже депутатську комісію, яка б вивчила проблему. Проте голова районної ради вважав за потрібне доручити вивчення цього питання постійній комісії райради по сільському господарству. Депутатські запити Василь Гут направив у райсанепідемстанцію, районну прокуратуру. Після перевірок з’ясувалось, що сім тонн пестицидів і агрохімікатів з Ратнівщини перекочували сюди і справді без необхідних на те дозволів, за що голову правління турійського ВАТ “Райагрохім” Федора Ковальчука притягнули до адміністративної відповідальності. А ось що стосується інших порушень, то і у відповідях санепідемслужби, і прокуратури вони зводились до того, що територія хімскладу не обгороджена, відсутні попереджувальні знаки, немає дренажної системи для стоку поверхневих вод при опадах. За все це Ковальчук отримав припис, яким його зобов’язали перенести у склад сипучі пестициди, забезпечити склад піском у необхідній кількості, придбати засоби особистої гігієни, аптечку, спецодяг, встановити у другому боксі складу пожежний щит. Оце і все. А в цілому ж санстанція і прокуратура сходились на одному – умови зберігання отрутохімікатів відповідають вимогам, склад побудований за типовим проектом, відповідає тоннажу, покрівля відремонтована, не протікає, двері зачинені на замок, територія складу охороняється сторожами. Однак такі відповіді не заспокоїли Василя Гута. У січні нинішнього року на сесії він знову пропонує направити депутатський запит тепер вже прокурору області. Та чомусь за це не проголосував жоден депутат.
ПЕРЕДВИБОРЧИЙ ПІАР ЧИ ТУРБОТА ПРО ЛЮДЕЙ? Оскільки турійчани просили у листі допомогти привернути увагу влади до проблеми хімскладу, цікаво було почути, що з цього приводу думають начальник управління агропромислового розвитку Євген Олесь та голова Турійської райдержадміністрації Орест Василишин. І перший, і другий, зачувши питання про склад “Райагрохіму”, скептично усміхнулись і відповіли, що це – надумана проблема, яку Василь Гут вирішив порушити напередодні виборів, такий собі піар. - Про роботу турійського хімскладу “Райагрохім” і звезення туди непридатних пестицидів і отрутохімікатів мені відомо ще з 2002 року, бо я тоді працював на посаді начальника відділу з надзвичайних ситуацій у районній адміністрації, - розповів Орест Василишин. – Було розпорядження на обласному рівні про централізоване зберігання непридатних для використання пестицидів і отрутохімікатів, які знаходились у реформованих господарствах і справді зберігались не належним чином. На той час провести таку роботу могло діюче ще підприємство турійський “Райагрохім”. Склад спеціально відремонтували - покрівлю, двері, стіни і почали звозити туди пестициди і агрохімікати. У 2002 році зі всього району їх звезли близько 70 тонн. Склад був паспортизований. Відповідні служби дали необхідні дозволи на звезення туди агрохімікатів. За словами голови райдержадміністрації, для їх зберігання використано два бокси хімскладу з трьох. Зроблені спеціальні піддони, сипучі речовини затарені у подвійну целофанову тару і складені штабелями. Рідкі пестициди і агрохімікати, які звозились в останню чергу і залишки яких були в цьому складі, затарені у ємкості зі спеціальної сталі, яка використовується для агресивних речовин, і закриті. І все ж до Ореста Василишина залишалися деякі запитання: чи справді у підвалі, який знаходиться нижче рівня грунтових вод, є пляшки із отрутохімікатами, в тому числі і розбиті? Чи були захоронені на території хімскладу невідомі речовини, про що говорив Василь Гут?
ЩО ПОБАЧИЛИ НА ВЛАСНІ ОЧІ Орест Василишин, розповідаючи про хімсклад, обурився: чому Василь Гут, який так наполегливо намагався загострити увагу на проблемі, жодного разу не прийшов з цим питанням до нього. Він і запропонував разом з ним та Володимиром Лихобицьким, який стверджував, що бачив, як влітку і восени 2003-ого на території хімскладу відбувалось несанкціоноване захоронення невідомих речовин, а в лютому нинішнього року вирішив написати про це заяву у міліцію, побувати на складі і на власні очі переконатись, що там робиться. Відверто кажучи, на перший погляд нічого з того, про що розповідав Василь Гут, в очі не впало. На території складу знайшли єдину пляшку з невідомою речовиною, яку випадково, а, може, зумисне побачив сам Василь Гут. Сторож Василь Поварчук відімкнув обидва бокси складу, в яких зберігаються агрохімікати і пестициди. Підлога у боксах бетонна і знаходиться на рівні залізничної колії, що проходить неподалік (очевидно, щоб була можливість підганяти до складу вагони). Василь Поварчук пропрацював на підприємстві понад 20 років водієм, тепер – сторожем. Розповів, що бачив, як отрутохімікати звозили з району, і все, що було у підвалі під складом, підняли на поверхню, а сам підвал засипали піском. Підвал під третім боксом не засипали. Саме там, за словами Василя Гута, і знаходяться злощасні пляшки з отрутохімікатами. Це стверджував і Володимир Лихобицький, який проникав у підвал через невелику дірку у підлозі. Цей трюк він повторив у присутності журналістів і дістав якусь пляшку з невідомою речовиною. Каже, що у підвалі таких пляшок ще є зо два ящики, деякі з них розбиті. Чи просочується розлита речовина у підземні води, сказати важко. На дні підвалу води ніхто не побачив. Та, здається, все-таки, що проблема не тільки в цьому, бо ж дістати рідкі хімікати і перезатарити їх — не складно. Цікавіше було довідатись, чи закопували щось невідоме на території хімскладу. Коли Володимир Лихобицький показав місце, де нібито відбувалось захоронення, сторож Василь Поварчук спаленів: - Можу головою побитись об заклад, що в цьому місці нічого закопувати не могли, - сказав він, - бо тут під снігом знаходяться бетонні плити, а далі – асфальт. Василь Гут теж розійшовся не на жарт і вимагав негайно розкопати місце, на яке вказував Лихобицький, з тим, щоб пересвідчитись, що ж саме там знаходиться. Орест Василишин у свою чергу вперто доводив, що Василь Гут усе вигадує. Зрештою, пообіцяв, що відповідне дослідження обов’язково проведуть, але вже після 26 березня, щоб результати його Василь Гут не міг використати у передвиборчих цілях, адже якщо там і справді є щось закопане й пролежало з 2003 року, то зможе пролежати ще кілька тижнів.
НА УТИЛІЗАЦІЮ АГРОХІМІКАТІВ БРАКУЄ ГРОШЕЙ Як вдалося з’ясувати в управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації, склади, подібні до турійського, є у кожному районі. Але далеко не у кожному районі вони перебувають у такому добротному стані, як у Турійську. Скажімо, у Маневичах дотепер непридатні агрохімікати не можуть позвозити з усіх господарств і вони розкидані по господарствах. Проблема з непридатними агрохімікатами та пестицидами стоїть поперек горла давно. І вирішити її поки що не сила, бо процес утилізації цих речовин досить дороговартісний. Щоб знешкодити тонну непридатних отрутохімікатів, потрібно 12 тисяч гривень. Займається цим єдине підприємство в Україні, яке працює у місті Шостка Сумської області. Раніше на Волині велась мова про те, щоб непридатні отрутохімікати і пестициди зберігати в одному місці – на території колишньої ракетної бази у Рожищенському районі. Але спротив місцевих жителів звів цю ідею нанівець. В області розроблена програма “Екологія-2010”, яка передбачає поетапну утилізацію шкідливих речовин. Однак під реалізацію цієї програми у минулому році держава виділила аж 100 тисяч гривень. Цьогоріч для цих потреб виділено 600 тисяч гривень з обласного бюджету. Два з половиною мільйони гривень керівництво агропромислового комплексу сподівається отримати із державного бюджету. Однак, як зазначив заступник начальника управління агропромислового розвитку Микола Мельник, процес утилізації йде дуже повільно. За останніх два роки на Волині вдалося знешкодити лише 22 тонни непридатних хімікатів і пестицидів (тільки на одному хімскладі у Турійську зберігається в межах 110 тонн цих речовин). Ставити крапку в історії зі складом “Райагрохіму” у Турійську ще рано. Думається, що Орест Василишин таки дотримає свого слова й обов’язково посприяє тому, щоб місце, на якому нібито проводилось захоронення невідомих речовин, обов’язково розкопали. Хочеться вірити, що й поборник правди Василь Гут не охолоне після виборів й надалі так наполегливо буде відстоювати інтереси своїх односельчан і турбуватиметься про вирішення екологічних проблем селища.
