Павло Назарович Семенюк проживає у селі Підгайці Луцького району. Його оселя, зведена ще батьком, розташована на високому березі колишньої річки Бутирки. До початку Першої світової там ще був вітровий млин, який батько отримав від німцяколоніста взамін на гектар землі. А ще, у глибоку минувшину, розповідали старожили, у цій місцині стояв замок...
Павло Назарович Семенюк проживає у селі Підгайці Луцького району. Його оселя, зведена ще батьком, розташована на високому березі колишньої річки Бутирки. До початку Першої світової там ще був вітровий млин, який батько отримав від німцяколоніста взамін на гектар землі. А ще, у глибоку минувшину, розповідали старожили, у цій місцині стояв замок.
Досі Павло Назарович розгадує таємницю назви річки, співзвучної із горезвісною тюрмою у Москві. Коли у шістдесяті роки тут працювали археологи, чоловік розпитував в істориків, але ніхто з них так і не розтлумачив йому, чи є щось спільне між двома Бутирками. Пам’ятає він і озеро, яке було розташоване у дельті річки і називалося Бутир. Аматоркраєзнавець припускає, що, ймовірно, назва річки та озера пішла від назви бутового каменю, який зустрічається тут. Ще в дитинстві, коли він допомагав батькам по господарству, вони вивозили з городів чимало буту. Незабаром Павлу Назаровичу виповниться 80 літ. Він уже давно на заслуженому відпочинку, і всі ці роки не розлучається з газетою «Волинь», яку передплачує понад три десятиліття.
