Ось так виглядали у ці дні околиці Луцька, які сусідять зі Стиром. Люди, у яких затопило городи, а подекуди й оселі, чухали потилиці: і звідки така напасть? Адже і сніг начеб давно розтанув, і дощів проливних не було. Аж то, виявляється, сусіди-рівненчани «допомогли»...
Ось так виглядали у ці дні околиці Луцька, які сусідять зі Стиром. Люди, у яких затопило городи, а подекуди й оселі, чухали потилиці: і звідки така напасть? Адже і сніг начеб давно розтанув, і дощів проливних не було. Аж то, виявляється, сусіди-рівненчани «допомогли».
Ну, а поети — то такі дивні люди, що у всьому бачать красу, відчувають єднання із невідворотною стихією природи:
Щораз тріпоче в серці подив Од святості весняних днів, Коли нуртують талі води І рвуться з берегів! Йду до води, тривоги сповнена, У досвіткову тиху рань. Не потопи, весняна повене, Мій човник сподівань.
