“Звертається до вас багатолітня читачка “Волині” пенсіонерка з Іванич Людмила Степанівна Панасюк. Я — малолітній в’язень. Народилася у Німеччині, у місті Емендінген Баден. Туди батьки були вивезені на примусові роботи...
“Звертається до вас багатолітня читачка “Волині” пенсіонерка з Іванич Людмила Степанівна Панасюк. Я — малолітній в’язень. Народилася у Німеччині, у місті Емендінген Баден. Туди батьки були вивезені на примусові роботи.
Хоча йшла війна, але мені судилося вижити в такий страшний час. А ось у подальшому житті виживаю з трудом. Постійно хворію, потрібно багато грошей на лікування. У лютому лежала цілий місяць у лікарні в Ковелі, після виписки збиралася їхати до Києва в інститут ортопедії, бо ходжу лише з паличкою. Однак приголомшлива звістка заставила змінити курс на онколікарню. Після зроблених аналізів повідомили: без операції не обійтись. Мабуть, не варто говорити, що довелося мені, хворій жінці, пережити. Одна надія була на Бога і добрих людей. І на щастя, такі трапилися на моєму шляху. Я щиро вдячна головному лікарю онкодиспансеру Оресту Андрусенку, завідуючому гінекологічним відділенням Юрію Рожанському, лікарю Богдану Кизюку, медсестрі Світлані Адамчук і всьому медперсоналу. Низький уклін вам і велике спасибі за підтримку, терпіння, уважне і чуйне ставлення”.
