У Польщі з 1991 року, тобто з часу, коли розпався Радянський Союз, при Міністерстві економіки існує Центр східних досліджень. В полі його зору — пострадянські держави: їх політика, економіка. Тут займаються аналізом всіх змін, які відбуваються в Україні. Адресатами досліджень, моніторингу є державні, адміністративні органи Польщі, а також міністерство закордонних справ РП...
У Польщі з 1991 року, тобто з часу, коли розпався Радянський Союз, при Міністерстві економіки існує Центр східних досліджень. В полі його зору — пострадянські держави: їх політика, економіка. Тут займаються аналізом всіх змін, які відбуваються в Україні. Адресатами досліджень, моніторингу є державні, адміністративні органи Польщі, а також міністерство закордонних справ РП. На їх замовлення Центр робить розширений аналіз окремих проблем. Але, за словами керівника відділу Білорусі й України пана Павела Воловскі, ці дослідження не є закритими — вони доносяться громадській думці завдяки контактам з пресою, телебаченню. Їх можна знайти, зокрема, у часописі “Тиждень на сході”, або на сайті Центру в Інтернеті. Так само експерти Центру користуються відкритими джерелами. Вони читають пресу, а також переглядають сайти в Інтернеті. Один раз в рік спеціаліст, який займається тією чи іншою державою, може поїхати в “свою” країну в службове відрядження, щоб ближче придивитися до життя. І, зустрівшись із спеціалістами Центру східних досліджень, журналісти з України, немовби опинились у своєму рідному середовищі. Буквально перед від’їздом у Польщу (це було 21 вересня) в Ялті в рамках самміту СНД був підписаний договір про Єдиний економічний простір України, Росії, Білорусі й Казахстану. Тобто в журналістських колах якраз про цю подію говорили — що це таке, чи не буде ще один новий Радянський Союз? І одне з перших питань, яке зачепили польські експерти, якраз і було про вступ України до ЄЕП. Питання дуже свіже, не вивчене і поки що їм не зрозуміле. Експерт пані Анна Гурська, зокрема, висловилась так: – Україна каже, що вона зацікавлена в такій інтеграції, яка зводиться тільки до зони вільної торгівлі. Якщо так, то виходить, що Україна дуже хотіла мати зону вільної торгівлі з Білоруссю і Казахстаном, — з Росією такий договір уже є. Виходить, Україна використала Росію, щоб вступити у вільну економічну зону з Білоруссю і Казахстаном... Чи втратить Україна свої суверенні права, чи не втратить? Чим поступиться, чи не поступиться? Я ніде не знайшла економічного обгрунтування користі вступу України в ЄЕП. Можливо, я помиляюсь, але в мене є сумнів: чи хтось на рівні урядових експертів (наприклад, міністра економіки України), чи незалежних експертів зробив аналіз з цього приводу? На думку польських спеціалістів, Росія “взяла” тим, що пообіцяла однакові для всіх ціни на енергоносії. Але ж треба не забувати, що, наприклад, нафта в Росії не є власністю держави. Держава не може гарантувати нічого від імені приватників. Одне слово, в Польщі затрудняються сказати, що виграє, а що програє Україна, вступивши в ЄЕП. Підкреслюю, що розмова відбувалася по “гарячих” слідах. Це зараз ми вже зустрічаємо в українській пресі різні думки, в тому числі і ось таку: “Договір про ЄЕП є певним символічним актом, не розрахованим на реалізацію”. Так висловився, зокрема, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Литвиненко. Поляки вступ України в ЄЕП розглядають у контексті її бажання інтегруватися в Європу. До речі, ще четвертого-п’ятого вересня, за повідомленням Інтернет-видання “Главред”, у Польщі пройшов ХІІІ Міжнародний економічний форум “Криниця-2003”. Головна тема його: “Розширення Європейського Союзу — перший чи останній етап інтеграції?”. І в перший день форуму була дискусія про політичну й економічну ситуацію в Україні напередодні президентських виборів. А головним питанням, яке обговорювалось, була перспектива інтеграції в ЄС, а також створення Єдиного економічного простору України, Росії, Білорусі, Казахстану. Представники Євросоюзу, за оцінкою згаданого Інтернет-видання, обережно дали зрозуміти українській делегації, що вважають вступ України в ЄЕП несумісним з європейською інтеграцією. Саме на цьому форумі Надзвичайний і Повноважний Посол в Україні Марек Зюлковський заявив, що приєднання України до ЄЕП може перешкодити інтеграції нашої держави в Європейський Союз. А в інтерв’ю газеті “День” за 19 вересня пан Марек Зюлковський ось що сказав з приводу цього: “У Польщі теоретично вірять, що вступ України в ЄЕП не буде суперечити її просуванню в ЄС. Але вважають, що сили потрібно зосередити на одному напрямку. І найбільш ефективний в даному випадку може бути тільки європейський шлях”. Здається, зустріч із спеціалістами Центру східних досліджень була єдиною зустріччю українських журналістів за Бугом, де не тільки вони запитували, а й у них хотіли дізнатись: про ставлення представників ЗМІ до договору про Єдиний економічний простір і про хід в Україні політичної реформи, передвиборну розкладку політичних сил... Але все-таки представники українських засобів масової інформації (зокрема, газет “Київський телеграф”, “Дзеркало тижня”, телеканалів “ICTV”, “1+1”, регіональної газети “Волинські губернські відомості” і автор цих рядків) задавали запитання польським експертам, бажаючи почути їх думку з приводу того чи іншого явища, факту. А це і свобода слова в нашій державі, і економічні проблеми. Наприклад, відомо, що Польща інвестувала в Україну вже сто мільйонів доларів (всього у світі 700 мільйонів, і Україна в цьому загальному обсягу друга після Німеччини). А чи реально, щоб українські інвестори пішли у Польщу? Малась на увазі конкретна спроба “Індустріального союзу Донбасу” купити підприємство в Ченстохові чи інвестувати в нього. На думку польських експертів, це реально. А ось як воно буде на ділі, покаже час — все залежатиме від правил вільного ринку і того, чи буде потреба в українських інвесторах і тих проектах, які вони представлятимуть на тендерах у Польщі. Останнім часом в Україні багато розмов довкола трубопроводу Одеса—Броди — про можливість добудови його стокілометрового відрізку до території Польщі. А що думають з цього приводу поляки? Як висловилась експерт Анна Гурська, відносно експорту каспійської нафти за Буг треба насамперед проаналізувати, чи рентабельно буде купувати цю нафту і хто стане її споживачем. Не можна було обійти недавньої історичної події — зустрічі двох Президентів Леоніда Кучми і Олександра Кваснєвського в Павлівці з нагоди 60-річчя українсько-польського конфлікту. Ця зустріч оцінена як акт примирення. Щодо волинської трагедії, то керівник відділу Білорусі й України Центру східних досліджень пан Павел Воловскі сказав: – Я брав участь у зустрічі, яка відбулась у Вроцлаві, де був представник Інституту Національної пам’яті Польщі, українські історики з Києва, Львова, які займаються цією проблемою. І в мене особисте враження таке: погляд української сторони і польської значно відрізняється. Ступінь вивчення теми в обох країнах різний. З польської сторони матеріали були більше вивчені, і не підлягає дискусії хоча б те, яка кількість жертв, а в Україні така дискусія існує. Правда, пан Воловскі зазначив, що це його приватна думка. А ось уже результати офіційних досліджень Центру: близько 50 відсотків українців взагалі не чули про те, що відбувалося на Волині в 1943 році. То чи є потреба, запитують польські експерти, підігрівати почуття, спогади в людей, якщо в них нема внутрішньої потреби вертатися до цих подій? ...Експерт Центру східних досліджень Анна Гурська десять років працювала в Генконсульстві і Посольстві Польщі — з них один рік уже в незалежній державі. Отож, цікаво було почути її особисті враження від країни в різні її епохи. – Я приїхала до Києва у 1991 році,— розповіла пані Анна Гурська,— і була свідком того, що відбувалось і в серпні, і пізніше. Тобто була свідком будови держави. Тоді я бачила, що в Києві на вулицях ніхто не розмовляв українською мовою. І урядовці не всі знали мову, а зараз (Анна Гурська відвідала Україну рік тому — прим. авт.) це зовсім інша держава, вже навіть судячи з того, на якому місці стоїть українська мова. Мовна проблема — делікатна, її не можна нагнітати, щоб не завдати шкоди. Але, якщо бачиш, що мова розвивається, то це, на мою думку, символічна зміна. Україна зміцніла як держава. Вже ніхто не говорить, що буде конфлікт у Криму і що півострів відійде до Росії, що Україна розпадеться на дві географічні частини — захід і схід. Взявши до уваги, що в України не було багатої державницької історії, можна сказати, що вона зробила успішні кроки... У своїх публікаціях експерти Центру східних досліджень розповідають і про позитивні зміни у нашій державі. Але їх більш цікавлять (напрошувався такий висновок з почутого) те, які в нас труднощі, конфлікти, що можуть спричинити проблеми. Від їх подачі, як кажуть, багато залежить, який образ України складається в уяві поляків, як вони оцінюють своїх сусідів. Катерина ЗУБЧУК. Луцьк—Варшава—Люблін—“Корчова—Краковець”.
