1. Чим ви можете пояснити, що в Україні мусимо говорити про захист української мови?
2. Як ви ставитесь до того, щоб у нашій країні було дві державні мови?
1. Чим ви можете пояснити, що в Україні мусимо говорити про захист української мови? 2. Як ви ставитесь до того, щоб у нашій країні було дві державні мови?
ксана САМАРЧУК, педагог, Ратнівський район: — Мені здається, що питання захисту української мови у нас виникло тому, що люди, які перебували при владі протягом останніх років, та й ті, хто ще сьогодні керує державою, не почуваються справжніми українцями і не є патріотами своєї держави. Більшість з них говорить російською і навіть не думає вчити українську. Більше того, вони починають лобіювати російську як другу державну, що взагалі неприпустимо. — Якщо ж допустити введення в Україні двох державних мов, то через кілька поколінь української мови взагалі не залишиться як такої. У нас і так всюди чути тільки суржик.
Олексій ДУДИЧ, менеджер, Луцький район: — Проблема двомовності – це наслідок багатовікової експансії Росії на територію України. Як політика царської Росії, так і Радянського Союзу була спрямована на замішування народів і формування єдиної російської нації. Таким чином від Союзу Україна отримала у спадок багатонаціональне населення. — Сьогодні в Україні налічується понад сорок великих етнічних меншин, які теж можуть претендувати на визнання своєї мови як державної. Заради справедливості тоді Україні потрібно обрати 10-15 державних мов. Державна мова є однією з найважливіших ознак держави, і якщо Україна хоче мати власну націю, то й державна мова повинна бути одна.
Павло БАЛАС, пенсіонер, 63 роки, с. Терешів Млинівського району Рівненської області: — Найперше тим, що при владі не українська влада. Великий вплив також мають 15 мільйонів росіян, які мешкають в Україні – ота “п’ята” колона. А ще одна причина говорити в Україні про захист рідної мови – вплив і російських ЗМІ, і тих, які часом спекулюють мовним питанням. Хіба ж нам треба захищати російську мову – он, дивіться, навіть в транспорті усюди лунає російська попса. Нещодавно я їхав автобусом “Люкс”, запитав, чому ж з пасажирами спілкуються російською мовою. Повідомили, “нам так зверху сказали”. Звідтіля, та і з Кремля... — Та що ви! Ні в якому разі! Тоді українська мова узагалі зникне. Принаймні тоді точно у східних регіонах не навчатимуть дітей української.
Юрій ФЕТИСОВ, сфера рекламно-інформаційної діяльності, м. Луцьк: — Я більше спілкуюсь російською мовою, а тому вважаю себе російськомовним. Вважаю, що людина повинна говорити на тій мові, яка їй ближча. До української мови я ставлюсь з повагою, непогано її знаю, при потребі можу вільно розмовляти. Як на мене, то для Західної України питання захисту української мови не стоїть, це більш характерно для Сходу. І взагалі ця проблема надумана. Як приклад, можу сказати, що шукав у Луцьку дитячі російськомовні книжки для сина, бо хочу, щоб він знав дві мови, але не знайшов. Значить, українську у нас немає потреби захищати. — Що стосується двох державних мов, то я – проти. Між собою люди можуть спілкуватись хоч на п’яти мовах, але державна повинна бути одна.
Світлана ЗЕМЦОВА, викладач української мови та літератури Нововолинського обласного ліцею-інтернату: — Образливо, що нині, коли Україна існує більше десяти років, ми знов і знов повертаємось до питання захисту рідної мови. На жаль, ця тема є справді актуальною. Очевидно, тому, що чимало політиків вищого рангу ще не є справжніми патріотами, хочуть собі набирати дешеві бали, враховуючи настрій електорату Сходу і Півдня. Хоча я вірю, що рано чи пізно — все ж таки в Україні, як і в усіх цивілізованих державах рідною мовою заговорять усі. Тішить, що ця тенденція спостерігається у Києві. Якщо кілька років тому на тебе, якщо ти звертався українською, дивились, як на «білу ворону», то тепер у більшості можна почути українську. Відрадно, що у вузах теж. — Негативно. В Україні повинна бути одна єдина державна мова. І вчитися її потрібно ще в дитячому садочку, бо в ранньому віці закладаються найкраще усі, в тому числі і мовні, навики. А російська мова нехай собі мирно співіснує. Якщо ти бажаєш розмовляти нею у приватному колі — будь ласка. Якщо ми народ, який себе поважає сам і хоче бачити повагу світу, то про двомовність не повинно підніматись питання.
Ніна ГОРИК, заслужений вчитель України, голова обласної організації Національної Спілки письменників України, м. Ковель: —За довгі роки рабства українці розучилися себе захищати. Іноді просто нестерпно спостерігати, як неукраїнці за своєю сутністю політики нахабно топчуться по українських святинях, зневажаючи те, що нам дороге, святе. Складається враження, що тільки під тиском великої загрози ми активізуємося як слід. Так було під час виборів Президента України. Невже нам треба чекати нового передчуття катастрофи, щоб згуртувати свої національні сили? Адже захист мови, радіо- і телепростору, захист української книги — це питання національної безпеки... Це серйозніше, ніж ми про це думаємо. — Досвід державної двомовності відомий у світі. Проте, двомовність для сьогоднішньої України — це суспільна катастрофа. Чому? Це загроза цілісності України, це великий удар по наших духовних основах, по нашій культурі. І не розуміти цього — безвідповідально і злочинно. Наполягати на державності російської мови, яка і без того займає панівне становище в багатьох регіонах України, — це відвертий цинізм. Захисту в Українській державі і досі потребує саме українська мова. Такою, на жаль, є наша реальність.
