ЄВРОПОЮ ПРАВИТЬ «БАРСЕЛОНА»
У середу іспанський футбольний клуб “Барселона”, перемігши у фіналі англійський “Арсенал” з рахунком 2:1, здобув другий у своїй історії Кубок чемпіонів. Лондонцям залишається лише пишатись участю у першому їхньому фіналі за найпрестижніший футбольний трофей Європи...
У середу іспанський футбольний клуб “Барселона”, перемігши у фіналі англійський “Арсенал” з рахунком 2:1, здобув другий у своїй історії Кубок чемпіонів. Лондонцям залишається лише пишатись участю у першому їхньому фіналі за найпрестижніший футбольний трофей Європи.
ФІНАЛ ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ-2006 (17 травня, Париж, “Стад де Франс”):
“БАРСЕЛОНА” – “АРСЕНАЛ” – 2:1 (Ето’О 76, Белетті 80 — Кемпбел 37).
На післяматчевій прес-конференції головний тренер переможців, знаменитий колись футболіст — летючий голландець Франк Райкаард — заявив, що одним із героїв матчу став воротар його команди Віктор Вальдес: “Він зіграв вирішальну роль, врятувавши команду у двох ключових епізодах, коли відбивав удари Т’єрі Анрі”. Також Райкаард додав, що “Арсенал”, незважаючи на вилучення їхнього воротаря Йєнса Леманна уже на 18-ій хвилині, коли той тільки ціною фолу врятував небезпечний прохід Ето’о (перше в історії фіналів Ліги чемпіонів вилучення воротаря), протягом усієї гри демонстрував високий клас —“нам і секунди не було легко.”
Справді, навіть у меншості англійці не лише стримували атаки іспанців, а й зуміли відкрити рахунок у зустрічі (Кемпбел майстерно ударом головою завершив навіс Анрі зі штрафного) і утримувати його до 76-ої хвилини. Поки не вистрілила зброя шведського легіонера каталонців Хенріка Ларссона, якого Райкаард випустив на заміну. Спочатку Хенрік видав м’яку передачу на Ето’о і камерунець “на паузі” послав м’яч у сітку між Альмунією та ближньою стійкою, а потім швед, якимсь дивом зупинивши шкіряну кулю біля лінії поля, філігранно видав передачу на хід Белетті, який з гострого кута зумів «пробити» воротаря англійців. Можете уявити, що відчував у цей момент 35-річний Хенрік Ларссон, адже це був його останній матч в кар’єрі за “Барселону”...
“Червона картка стала найважливішим моментом матчу, але і після неї ми грали добре і мали два-три хороші шанси забити другий гол, — заявив після матчу наставник лондонців Арсен Венгер. — А якщо не забиваєш — чекай біди. Після вилучення Йєнса Леманна нам довелося 70 хвилин грати в меншості проти команди, яка просто чудово тримає м’яч. Не думаю, що ми могли б зробити набагато більше. Я вітаю “Барселону” з перемогою і кажу спасибі своїм гравцям — вони були неповторні. Це герої, які залишилися без нагороди”.
УСІ ФІНАЛИ ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ (КУБКА ЧЕМПІОНІВ):
1956 «Реал» (Іспанія) «Реймс» (Франція) 4:3
1957 «Реал» (Іспанія) «Фіорентина» (Італія) 2:0
1958 «Реал» (Іспанія) «Мілан» (Італія) 3:2
1959 «Реал» (Іспанія) «Реймс» (Франція) 2:0
1960 «Реал» (Іспанія) «Айнтрахт» (Німеччина) 7:3
1961 «Бенфіка» (Португалія) «Барселона» (Іспанія) 3:2
1962 «Бенфіка» (Португалія) «Реал» (Іспанія) 5:3
1963 «Мілан» (Італія) «Бенфіка» (Португалія) 2:1
1964 «Інтер» (Італія) «Реал» (Іспанія) 3:1
1965 «Інтер» (Італія) «Бенфіка» (Португалія) 1:0
1966 «Реал» (Іспанія) «Партизан» (Югославія) 2:1
1967 «Селтік» (Шотландія) «Інтер» (Італія) 2:1
1968 «Манчестер» (Англія) «Бенфіка» (Португалія) 4:1
1969 «Мілан» (Італія) «Аякс» (Голландія) 4:1
1970 «Фейеноорд» (Голландія) «Селтік» (Шотландія) 2:1
1971 «Аякс» (Голландія) «Панатінаікос» (Греція) 2:0
1972 «Аякс» (Голландія) «Інтер» (Італія) 2:0
1973 «Аякс» (Голландія) «Ювентус» (Італія) 1:0
1974 «Баварія» (Німеччина) «Атлетіко» (Іспанія) 1:1 і 4:0
1975 «Баварія» (Німеччина) «Лідс» (Англія) 2:0
1976 «Баварія» (Німеччина) «Сент-Етьєн» (Франція) 1:0
1977 «Ліверпуль» (Англія) «Борусія» (М. Німеччина) 3:1
1978 «Ліверпуль» (Англія) «Брюгге» (Бельгія) 1:0
1979 «Нотінгем» (Англія) «Мальме» (Швеція) 1:0
1980 «Нотінгем» (Англія) «Гамбург» (Німеччина) 1:0
1981 «Ліверпуль» (Англія) «Реал» (Іспанія) 1:0
1982 «Астон Вілла» (Англія) «Баварія» (Німеччина) 1:0
1983 «Гамбург» (Німеччина) «Ювентус» (Італія) 1:0
1984 «Ліверпуль» (Англія) «Рома» (Італія) 1:1, пен. 5:3
1985 «Ювентус» (Італія) «Ліверпуль» (Англія) 1:0
1986 «Стяуа» (Румунія) «Барселона» (Іспанія) 0:0, пен. 2:0
1987 «Порту» (Португалія) «Баварія» (Німеччина) 2:1
1988 «Ейндховен» (Голландія) «Бенфіка» (Португалія) 0:0, пен. 6:5
1989 «Мілан» (Італія) «Стяуа» (Румунія) 4:0
1990 «Мілан» (Італія) «Бенфіка» (Португалія) 1:0
1991 «Црвена Звєзда» (Югос.) «Марсель» (Франція) 0:0, пен. 5:4
1992 «Барселона» (Іспанія) «Сампдорія» (Італія) 1:0
1993 «Марсель» (Франція) «Мілан» (Італія) 1:0
1994 «Мілан» (Італія) «Барселона» (Іспанія) 4:0
1995 «Аякс» (Голландія) «Мілан» (Італія) 1:0
1996 «Ювентус» (Італія) «Аякс» (Голландія) 1:1, пен. 5:3
1997 «Борусія» (Д, Німеччина)) «Ювентус» (Італія) 3:1
1998 «Реал» (Іспанія) «Ювентус» (Італія) 1:0
1999 «Манчестер» (Англія) «Баварія» (Німеччина) 2:1
2000 «Реал» (Іспанія) «Валенсія» (Іспанія) 3:0
2001 «Баварія» (Німеччина) «Валенсія» (Іспанія) 1:1, пен. 5:4
2002 «Реал» (Іспанія) «Байєр» (Німеччина) 2:1
2003 «Мілан» (Італія) «Ювентус» (Італія) 0:0, пен. 3:2
2004 «Порту» (Португалія) «Монако» (Франція) 3:0
2005 «Ліверпуль» (Англія) «Мілан» (Італія) 3:3, пен. 3:2
2006 «Барселона» (Іспанія) «Арсенал» (Англія) 2:1
ФІНАЛ ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ-2006 (17 травня, Париж, “Стад де Франс”):
“БАРСЕЛОНА” – “АРСЕНАЛ” – 2:1 (Ето’О 76, Белетті 80 — Кемпбел 37).
На післяматчевій прес-конференції головний тренер переможців, знаменитий колись футболіст — летючий голландець Франк Райкаард — заявив, що одним із героїв матчу став воротар його команди Віктор Вальдес: “Він зіграв вирішальну роль, врятувавши команду у двох ключових епізодах, коли відбивав удари Т’єрі Анрі”. Також Райкаард додав, що “Арсенал”, незважаючи на вилучення їхнього воротаря Йєнса Леманна уже на 18-ій хвилині, коли той тільки ціною фолу врятував небезпечний прохід Ето’о (перше в історії фіналів Ліги чемпіонів вилучення воротаря), протягом усієї гри демонстрував високий клас —“нам і секунди не було легко.”
Справді, навіть у меншості англійці не лише стримували атаки іспанців, а й зуміли відкрити рахунок у зустрічі (Кемпбел майстерно ударом головою завершив навіс Анрі зі штрафного) і утримувати його до 76-ої хвилини. Поки не вистрілила зброя шведського легіонера каталонців Хенріка Ларссона, якого Райкаард випустив на заміну. Спочатку Хенрік видав м’яку передачу на Ето’о і камерунець “на паузі” послав м’яч у сітку між Альмунією та ближньою стійкою, а потім швед, якимсь дивом зупинивши шкіряну кулю біля лінії поля, філігранно видав передачу на хід Белетті, який з гострого кута зумів «пробити» воротаря англійців. Можете уявити, що відчував у цей момент 35-річний Хенрік Ларссон, адже це був його останній матч в кар’єрі за “Барселону”...
“Червона картка стала найважливішим моментом матчу, але і після неї ми грали добре і мали два-три хороші шанси забити другий гол, — заявив після матчу наставник лондонців Арсен Венгер. — А якщо не забиваєш — чекай біди. Після вилучення Йєнса Леманна нам довелося 70 хвилин грати в меншості проти команди, яка просто чудово тримає м’яч. Не думаю, що ми могли б зробити набагато більше. Я вітаю “Барселону” з перемогою і кажу спасибі своїм гравцям — вони були неповторні. Це герої, які залишилися без нагороди”.
УСІ ФІНАЛИ ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ (КУБКА ЧЕМПІОНІВ):
1956 «Реал» (Іспанія) «Реймс» (Франція) 4:3
1957 «Реал» (Іспанія) «Фіорентина» (Італія) 2:0
1958 «Реал» (Іспанія) «Мілан» (Італія) 3:2
1959 «Реал» (Іспанія) «Реймс» (Франція) 2:0
1960 «Реал» (Іспанія) «Айнтрахт» (Німеччина) 7:3
1961 «Бенфіка» (Португалія) «Барселона» (Іспанія) 3:2
1962 «Бенфіка» (Португалія) «Реал» (Іспанія) 5:3
1963 «Мілан» (Італія) «Бенфіка» (Португалія) 2:1
1964 «Інтер» (Італія) «Реал» (Іспанія) 3:1
1965 «Інтер» (Італія) «Бенфіка» (Португалія) 1:0
1966 «Реал» (Іспанія) «Партизан» (Югославія) 2:1
1967 «Селтік» (Шотландія) «Інтер» (Італія) 2:1
1968 «Манчестер» (Англія) «Бенфіка» (Португалія) 4:1
1969 «Мілан» (Італія) «Аякс» (Голландія) 4:1
1970 «Фейеноорд» (Голландія) «Селтік» (Шотландія) 2:1
1971 «Аякс» (Голландія) «Панатінаікос» (Греція) 2:0
1972 «Аякс» (Голландія) «Інтер» (Італія) 2:0
1973 «Аякс» (Голландія) «Ювентус» (Італія) 1:0
1974 «Баварія» (Німеччина) «Атлетіко» (Іспанія) 1:1 і 4:0
1975 «Баварія» (Німеччина) «Лідс» (Англія) 2:0
1976 «Баварія» (Німеччина) «Сент-Етьєн» (Франція) 1:0
1977 «Ліверпуль» (Англія) «Борусія» (М. Німеччина) 3:1
1978 «Ліверпуль» (Англія) «Брюгге» (Бельгія) 1:0
1979 «Нотінгем» (Англія) «Мальме» (Швеція) 1:0
1980 «Нотінгем» (Англія) «Гамбург» (Німеччина) 1:0
1981 «Ліверпуль» (Англія) «Реал» (Іспанія) 1:0
1982 «Астон Вілла» (Англія) «Баварія» (Німеччина) 1:0
1983 «Гамбург» (Німеччина) «Ювентус» (Італія) 1:0
1984 «Ліверпуль» (Англія) «Рома» (Італія) 1:1, пен. 5:3
1985 «Ювентус» (Італія) «Ліверпуль» (Англія) 1:0
1986 «Стяуа» (Румунія) «Барселона» (Іспанія) 0:0, пен. 2:0
1987 «Порту» (Португалія) «Баварія» (Німеччина) 2:1
1988 «Ейндховен» (Голландія) «Бенфіка» (Португалія) 0:0, пен. 6:5
1989 «Мілан» (Італія) «Стяуа» (Румунія) 4:0
1990 «Мілан» (Італія) «Бенфіка» (Португалія) 1:0
1991 «Црвена Звєзда» (Югос.) «Марсель» (Франція) 0:0, пен. 5:4
1992 «Барселона» (Іспанія) «Сампдорія» (Італія) 1:0
1993 «Марсель» (Франція) «Мілан» (Італія) 1:0
1994 «Мілан» (Італія) «Барселона» (Іспанія) 4:0
1995 «Аякс» (Голландія) «Мілан» (Італія) 1:0
1996 «Ювентус» (Італія) «Аякс» (Голландія) 1:1, пен. 5:3
1997 «Борусія» (Д, Німеччина)) «Ювентус» (Італія) 3:1
1998 «Реал» (Іспанія) «Ювентус» (Італія) 1:0
1999 «Манчестер» (Англія) «Баварія» (Німеччина) 2:1
2000 «Реал» (Іспанія) «Валенсія» (Іспанія) 3:0
2001 «Баварія» (Німеччина) «Валенсія» (Іспанія) 1:1, пен. 5:4
2002 «Реал» (Іспанія) «Байєр» (Німеччина) 2:1
2003 «Мілан» (Італія) «Ювентус» (Італія) 0:0, пен. 3:2
2004 «Порту» (Португалія) «Монако» (Франція) 3:0
2005 «Ліверпуль» (Англія) «Мілан» (Італія) 3:3, пен. 3:2
2006 «Барселона» (Іспанія) «Арсенал» (Англія) 2:1