Сьогодні в Луцькому замку вручать нагороди «Народний герой України»

Про це повідомляє Віолетта Кіртока на Цензор.НЕТ.

За її словами Нагородною Радою було прийняте рішення і підтримане волинськими активістами, небайдужими містянами – провести нагородження, згідно з умовами часу, з дотриманням усіх заходів запобігання хворобі, у дворі замку Любарта, найстарішій будові міста, історичній перлині регіону та й країни в цілому.

Також срібний тризуб отримає молодий хлопчина, який цього року у Пісках рятував своїх побратимів, коли у вантажівку ворог поцілив ПТУРом. Найнеймовірніше в цій ситуації те, що вітчим розвідника загинув в Донецькому аеропорті, а мама також служить у підрозділі, де й син... 

Віолетта Кіртока також зазначає:

«Нагородження буде неймовірно цікавим, втім, як і кожного разу. Бо відзначать людей, подвиги яких вражають. Буде згадано і про визвольні дії української армії у 2014 році, бої за Савур-Могилу та оборону Луганського та Донецького аеропортів. Декілька бійців, які приїдуть за народним орденом, дотепер продовжують відвойовувати незалежність країни, повернувшись на фронт після важких поранень та тяжких контузій. Також срібний тризуб отримає молодий хлопчина, який цього року у Пісках рятував своїх побратимів, коли у вантажівку ворог поцілив ПТУРом. Найнеймовірніше в цій ситуації те, що вітчим розвідника загинув в Донецькому аеропорті, а мама також служить у підрозділі, де й син... Документи хлопчини неодноразово подавали на державну нагороду, але… Місія Народний герой України і існує для того, щоб виправляти подібні несправедливості».

На церемонії будуть присутні і нагороджені раніше. Хтось з них буде представляти тих, хто отримає орден в суботу, хтось – допомагає в організації церемонії. Приїдуть і уродженці Волині, молоді офіцери, які під час війни встигли відзначитися – і неодноразово. Так, нагороди буде вручати Герой України, піхотинець Василь Тарасюк, який отримав вищу державну нагороду за бої на авдіївській промці у 2017 році. А вести церемонію буде повний кавалер ордену «За мужність» десантник Павло Чайка. Обидва офіцери отримали важкі поранення, воюючи за Україну.

Тож  жителі та гості Волині мають змогузмога познайомитися, побути поруч із справжніми героями новітньої історії України, із справжніми воїнами, із бійцями, які варті вшанування, слів подяки та підтримки. Приходьте, долучіться до народного нагородження.

Нагородження відбудеться замку Любарта, місто Луцьк, вул.Кафедральна, 1а

Початок церемонії о 14.00. Вхід, як завжди, вільний.

 

 

3 жовтня ордени Народний герой України отримають:

Посмертно:

1. Тарас Зозуля, 80-та десантна бригада

21-річний десантник загинув 31 серпня 2014 року у бою біля Луганського аеропорту. Боєць лишився прикривати відхід групи з пораненими.

2. Володимир Майборода, 24-та бригада

8 квітня 2018 року біля селища Жованка, перебуваючи у «секреті», група «Мая» помітила ДРГ противника. Командир прийняв рішення розділитися і атакувати ворога. Двоє бійців заходили з одного боку, Май пішов з іншого, але підірвався на міні. Почувши вибух, противник почав тікати, українські захисники автоматними чергами знищили двох бойовиків, що згодом підтвердили самі вороги. Побратими шукали командира до настання темряви, повернулись наступного дня, але без нього. 13 квітня вороги повідомили, що знайшли тіло в стороні від місця вибуху, Володимир намагався повзти, помер від поранень і втрати крові. 15 квітня загиблого військовослужбовця передали українській стороні на КПВВ «Мар'їнка».

3. Максим Шульга, 80-та десантна бригада

2014 року заступник командира взводу - командир відділення – брав участь у звільненні міста Слов’янськ та села Миколаївка, потім був у розвідувальному дозорі під час прориву до Луганського аеропорту, виконував завдання щодо охорони Луганського аеропорту, брав участь у звільненні населених пунктів Георгіївка, Лутугіне, Круглик, Червона Поляна, Лісне та Новосвітлівка. 26 серпня 2014 року під час танкового обстрілу Максим прикривав побратимів, але був важко поранений і в результаті загинув.

Прижиттєво:

4. Володимир Шипка, позивний Умка, 93-та бригада

Неодноразово проявив себе під час ротації бригади в різних місцях. Позаминулого року в районі авдіївської промки знищував ворожі ВОПи, тим самим не даючи змогу ворогу слідкувати за нашими армійцями та шкодити їм. Цієї зими після того, як на Луганщині ворог штурмом захопив три наші позиції, підрозділ Умки, який перебував по сусідству, утримав свої позиції, дав гідну відсіч ворогові. Попри те що Володимир Шипка вже обіймав посаду начальника штабу і мав керувати боями зі штабу, він постійно перебував на передових позиціях поряд із бійцями.

5. Богдан Макаров, 51-та бригада

20 липня 2014 року, виконуючи бойове завдання в місті Сєвєродонецьк, екіпаж танка сержанта Макарова знищив три ворожі блокпости та БМП-2, що дозволило підрозділам швидко зайняти місто.

23 липня 2014 року сержант Макаров у складі підрозділу отримав наказ увійти у місто Лисичанськ та зайняти оборону. Під час виконання бойового завдання танк сержанта Б.Макарова відірвався від основних сил на 1 км та потрапив під прицільний вогонь терористів. Командир танку сержант Макаров зорієнтувався в складній ситуації, прийняв бій, в результаті якого було знищено БРДМ із бойовиками, три мінометних розрахунки та піхоту в кількості близько 40 осіб.

Танк, яким командував Макаров, здійснював прикриття та забезпечував відхід особового складу. Під час бою, намагаючись надати допомогу та витягти з-під обстрілу командира свого блокпоста підполковника В.Спасьонова, Богдан Макаров отримав поранення та контузію.

6. Олег Бончинський, друг Боня, доброволець

Цей боєць проявив себе ще під час лютневих подій на київському Майдані. Він витягнув з-під снайперського вогню і врятував важко пораненого мітингувальника, затуляючи його рану доти, доки чоловіка не передали медикам. Після цього він знову повернувся на Інститутську...

З початком російсько-української війни Олег разом з добровольцями «Правого сектору» пройшов підготовку і відправився на схід країни. Звільняв Красногорівку, Маринівку, неподалік Савур-Могили отримав важке поранення лівого ока. Після лікування і реабілітації у 2015 році повернувся на війну – спочатку у Піски, пізніше в Авдіївку. Брав участь у штурмі позиції «Орел» взимку 2017 року. У травні 2018 року в Зайцевому на Горлівському напрямку друг Боня отримав ще одне поранення і контузію, після якої втратив слух. Попри це він залишався на фронті, продовжуючи нищити ворога разом з побратимами.

7. Олександр Старина, позивний Старий, 74 розвідбат

Розвідник неодноразово проявив себе на війні. Пізньої осені 2014 року, коли точилися бої за термінали Донецького аеропорту, Старий брав участь у запеклих боях. Саме він із підлеглими встановив прапор України на старому терміналі фактично під прямим прицілом ворога.

Зимою 2016 року він брав участь у плануванні та організації операції із зайняття авдіївської промки, потужно мотивував бійців, які мали увійти на нові позиції, облаштувати їх та утримувати оборону. Він здійснював контроль операції на всіх етапах, завдяки чому і вдалося взяти промку без єдиного пострілу.

Розвідник не просто здобуває інформацію, він робить все, щоб на основі цієї інформації можна було просунутися вперед, облаштувати нові позиції і ефективно завдавати шкоду ворогові. Так було під Чермаликом та Мар’їнкою. Старий завжди іде в розвідку місцевості першим, пліч-о-пліч зі своїми підлеглими, а на нові позиції завозить бійців особисто, дбаючи про їхню безпеку. Це дієвий розвідник, головна ціль якого - повертати своїй країні окуповані ворогом території.

8. Ярослав Шинкаренко, позивний Ярик, 131 розвідбат

21 листопада 2019 року на відстані 1,5 кілометра від східних окололиць села Піски Донецької області під час розвідки було виявлено дії противника з обладнання нових вогневих позицій та укріплення старих. Вчасно надані розвіддані дали змогу прийняти вірне рішення щодо знищення живої сили противника та не допустити його просування вперед.

10 березня 2020 року під час планового об’їзду позицій Ярослав Шинкаренко перебував за кермом машини командира розвідувального загону. По машину ворог здійснив постріл із ПТУРа. Ярослав прорахував траєкторію польоту ракети , зманеврував та зміг уникнути попадання ракети, тим самим врятувавши життя командиру. І зберіг неушкодженим автомобіль.

В той самий час іншою ракетою ворог вразив вантажний автомобіль, в якому знаходилося десять бійців підрозділу. Ярослав, не розгубившись, кинувся рятувати та евакуювати поранених з прострілюваної зони для надання медичної допомоги. Завдяки мужності та рішучості молодого бійця, який втратив на цій війні батька – він загинув в донецькому аеропорту – вдалося уникнути більшого числа людських жертв.

Медики та волонтери:

9. Максим Попов, автор проекту «Книга пам‘яті полеглих за Україну»

Держава досі не веде зведеного переліку загиблих на Сході вояків, у найкращому випадку деякі відомства роблять свої. Тому волонтери, як завжди, взялися за це самотужки. Сайт memorybook.org.ua подає зважену й правдиву інформацію про всіх загиблих українських військових із різних родів військ та відомств, а також волонтерів та інших дотичних до АТО осіб. Таку пошукову роботу започаткував Максим Попов, куратор проекту «Книга пам’яті загиблих бійців» memorybook.org.ua. «Чимала проблема і з родичами, які відмовляються вірити в загибель своїх близьких. – пояснює Максим Попов. – Бувають випадки, коли привозять додому запаяну цинкову труну, а люди не визнають, що то їхній родич». Сам Максим Попов був учасником поді на Майдані, де також відзначився.

10. Павло Казьонов, військовий хірург, 61 мобільний шпиталь

«У бійця в стегні застрягла граната із підствольного гранатомета, - розповідає військовий лікар Тарас Шеремета. - На той час я був старшим групи підсилення медперсоналу в районній лікарні у Волновасі. Анестезіолог — полковник медслужби Наталія Мамай, колеги — судинний хірург капітан Павло Казьонов, травматолог капітан Ігор Палій та хірург старший лейтенант Максим Романов. Спочатку ми думали, що там лише підривач. Ігор витягнув його, але на сідниці залишилася гематома. Зробили рентген. Знімок показав, що там причаїлася... власне, уламкова граната! Довелося викликати сапера і працювати в шоломах та бронежилетах. Тоді Паша Казьонов видалив гранату, а сапер у стерильних рукавичках обережно витягнув її, поклав у каску, виніс та підірвав».