Недавно одинадцятирічний Олег Стуков з княжого міста став відомим на всю Україну. Хоча в рідному Володимирі-Волинському і містах, де збереглись традиції розвитку такого виду спорту, як вільна боротьба, ім’я цього хлопчика добре відоме...
Алла ЛІСОВА
Недавно одинадцятирічний Олег Стуков з княжого міста став відомим на всю Україну. Хоча в рідному Володимирі-Волинському і містах, де збереглись традиції розвитку такого виду спорту, як вільна боротьба, ім’я цього хлопчика добре відоме.
Адже на його рахунку – 27 перемог у всеукраїнських і міжнародних турнірах з вільної боротьби, у яких він бере участь уже сім років. А підтягування на перекладині, завдяки якому п’ятикласник найбільше прославився, - це просто хобі. Хоча регулярні тренування, починаючи з чотирирічного віку, мало назвати просто захопленням. Маленького рекордсмена я застала вдома – трохи загрипував і тиждень не ходив у школу. Аби відповісти на мої запитання, Олежик статечно сідає біля нового комп’ютера (такий безцінний подарунок отримав на день народження) і починає демонструвати фільм про себе. Ось зал СФК “Спартак”, де його тато Іван Стуков, до речі, чемпіон України з вільної боротьби у своїй ваговій категорії, тренер з вільної боротьби на громадських засадах займається із своїм сином і ще двома хлопчиками. Біг, качання преса, відпрацювання різних прийомів протягом трьох-чотирьох годин щодня – ось те, що допомогло юному володимир-волинцю стати чемпіоном. А взагалі тренування почались дома, де для чотирирічного хлопчика дідусь і тато примайстрували поперечину до вхідних дверей. Таким був початок до першого олімпу. Знявшись у відомій передачі “Кунсткамера”, Олег Стуков встановив рекорд, підтягнувшись на турніку 120 разів! Такий результат цілком може претендувати на занесення у книгу рекордів Гіннесса. Але це, як з’ясувалось, – турбота самої родини. Якщо вона побажає, можна надсилати документи у московське представництво “гіннессівського” комітету, який опікується усіма організаційними справами. — Але ми навряд чи будемо цим займатися, - каже мама Оля. – Достатньо інших клопотів. На все потрібні гроші...та й навчання у школі – обов’язок сина. Хоча, як зауважує, абсолютно не виключає, що Олег надалі буде робити ставку на спорт, думають віддати хлопчика у спеціалізований Львівський спортінтернат. До виховання майбутнього чемпіона доклав зусиль і дідусь Олександр Миколайович Єгоров, який теж близький до спорту. Закінчивши фізкультурний факультет ще Луцького педінституту, працював вчителем фізкультури, тепер – головний спеціаліст управління освіти міськвиконкому. — Як ви сприйняли те, що внук зібрався їхати на зйомки у передачі “Кунсткамера” на “Новому каналі”? – цікавлюсь у ще досить молодого дідуся. — Ой, ви знаєте, - довірливо дивиться на онука і сміється, - ми всі так хвилювались... Дивились по двох телевізорах. А у сестер бабусі Тані був навіть нервовий зрив, коли в Олежика з першої спроби через слизький турнік не вийшло... Добре пам’ятають у родині і перший виступ Олега на новорічному турнірі з вільної боротьби, коли йому виповнилось всього шість років. Серед усіх учасників – Олег Стуков був наймолодшим і виступив найкраще. Подобається хлопчині їздити на турніри до Львова, в Соснівку, Ковель – там все гарно організовують. Завжди повертається зі змагань з грамотами, дипломами і медалями. А от призи... — Очевидно, це на більш солідних змаганнях вручають якусь матеріальну винагороду, - каже мама. –Але нас ще через вік туди не приймають. А наразі всі поїздки – за власні кошти. На жаль, юного рекордсмена ніби й не помітили у рідному місті, Олежик залишився поза увагою міської влади, хоч як-не-як, але завдяки йому про Володимир-Волинський заговорили, він піднявся ніби на вищу сходинку. — А що б ти хотів у подарунок, - запитую у хлопчика, який при спілкуванні не полишає комп’ютер, бо ще його повністю не вивчив і цікавість не втрачена. — Не знаю, - соромливо опускає очі, але ствердно киває головою, коли заговорюємо про велосипед. Вірить, що його нагороди ще попереду, в тому числі і на Олімпійських іграх. Неабияке захоплення глядачів викликав знятий у згаданій передачі епізод, коли тато, а згодом і ведучий Валерій Сараула сідають верхи на тендітного хлопчину, який стає на “місток”. Напевно, це найбільше сподобалось і самому рекордсмену, бо він кілька разів показував цей кадрик. — А звідки ж у тебе, Олежику, така сила, якщо ти кажеш, що найбільше любиш цукерки? – запитую. — Ще - курку і піцу, часник і цибулю, - тоненьким дитячим голосом вигукує Олег. Поки що у нього немає жодних ознак “зіркової” хвороби. Про все розповідає ніби про цілком звичні речі. Як і про те, що до безтями любить свою собачку Сіму, серед уроків найкращою є математика. Щодня з нетерпінням виглядає з вікна, коли з роботи повернеться тато. Любить, коли на змаганнях у ролі болільників є найближчі друзі. І тут же демонструє свої “творчі” здібності на комп’ютері: за день склав віршик “Я люблю тебе, мамо” і казку. Він – безпосередній, довірливий і щирий. Але разом з тим – настирливий і цілеспрямований. Малий Олег Стуков переконливо демонструє нам, дорослим, якими невичерпними ресурсами наділений людський організм. Потрібна лише воля. Успіхів тобі, Олежику!
