Відгук на матеріал Олександра Нагорного
«Полювання за квартирами»
(«Волинь-нова» за 23, 28, 30 березня ц.р.)..
Відгук на матеріал Олександра Нагорного «Полювання за квартирами» («Волинь-нова» за 23, 28, 30 березня ц.р.)
Галина СЛАВКО
Шановний авторе публікації, велике спасибі за матеріал про захоплення квартир бідних людей. Можливо, матеріал допоможе розкрити очі людям, щоб вони не потрапили у таку ситуацію, як мій племінник. Я є тіткою Вітрука Андрія Анатолійовича, якого засудили до восьми з половиною років позбавлення волі. Розповім дещо про Андрія. Коли йому був рік, матір позбавили материнських прав. Його забрали в дім маляти, що в Луцьку. Як було три роки, мої батьки стали його опікунами, але вони померли в 1995 році. Андрійко залишився з татом, моїм братом, який дуже важко хворів. 9 січня 2003 року, коли Андрійкові було вісімнадцять років, батько помер. Після похорону ми переоформили на нього житло, а документи Андрій повинен був отримати у червні. Я сподівалась, що він піде в армію, а я за той час підшукаю на обмін полтавську квартиру. Хотілося, щоб був біля мене, а вийшло зовсім не так. Він був добрий хлопчина, ніколи нікого не ображав, не крав, хоч як йому важко не жилося. Тато не міг працювати, то він підробляв у приватника, щоб принести якусь копійку додому. Закінчив лише дев’ять класів і змушений був заробляти, щоб вижити. Знайшлись хижаки і забрали квартиру, що була в Андрія по вулиці Щусєва, 18. У нього було все, що потрібно для життя, — і меблі, і постіль, і т. д. А коли я приїхала, то мені сказали, що його вивезли в Сокиричі Ківерцівського району. Я поїхала в село, шукала, питала у людей, але так і не знайшла. Його самого примусили працювати на циган. Чому ж так суворо вчинили з хлопцем — вісім з половиною років?.. Вибачте, будь ласка, за помилки. Як добре, що у нас ще є щось святе — це преса.
