Журналіст застав жінку на пасовищі.
Волинянку, яка розводить овець, держава штовхає на заробітки в Італію
Марія Фінюк має понад шість десятків овець
У Четвертні Маневицького району колись був чималенький колгосп. Про це свідчать тутешні розвалини корівників, складів та інших господарських приміщень. Щоправда, у деяких із них місцеві облаштували пилорами. А за призначенням цю нерухомість майже ніхто не використовує. Виняток — жителька села Марія Фінюк. Жінка розводить овець і має їх уже понад шість десятків.
Коли ми шукали оселю фермерки у Четвертні, сусіди розповіли, що вдома господиню застати важко, бо майже увесь день вона проводить на пасовищі.
На вигоні справді пані Марія, вкрившись від дощу, наглядала за своїми підопічними. Жінка каже, що хотіла б збільшити отару, але правила, встановлені державою для селян, не дають їй цього зробити.
На вигоні справді пані Марія, вкрившись від дощу, наглядала за своїми підопічними.
— Планувала утримувати хоча б до ста голів, але за цю розвалюху мені сказали заплатити 50 тисяч гривень, — розповідає господиня, вказуючи на зруйноване приміщення, де тримає овець. — Тому думаю, чи варто далі продовжувати, чи краще податися на заробітки в Італію.
Щоправда, тут йдеться не лише про будівлю, а й орендовану ділянку. Фермерка стверджує, що такий підхід несправедливий, бо власники паїв отримують на рік від орендарів трохи більше двох тисяч, тоді як їй доведеться віддати значно більше. А ще вона скаржиться на нестачу інформації та боїться через необізнаність порушити законодавство.
— Раніше в райдержадміністрації був відділ агропромислового розвитку, можна було щось розпитати. А нині «тупих» селян залишили наодинці зі своїми проблемами.
– Планувала утримувати хоча б до ста голів, але за цю розвалюху мені сказали заплатити 50 тисяч гривень, — розповідає господиня, вказуючи на зруйноване приміщення, де тримає овець.
Водночас Марія Фінюк вдячна односельчанам за поміч у бізнесі. Каже, деякі господарі безплатно віддають їй солому, гичку на корм. А подружжя, яке приїжджає зі столиці, допомогло знайти заготівельника, якому збуває овець живою вагою. Вовну ж жінка переробляє.
— У Рожищі є хороше підприємство, яке виготовляє ковдри та подушки з нашої сировини. Тому завжди маю що подарувати близьким, хоча грошей ніколи не вистачає, — усміхається фермерка.
Марія Фінюк каже, що вівчарством займалися батьки, а вона продовжила їхню справу. До речі, жінка доглядає хвору стареньку маму, і це не дає їй можливості виїхати за кордон. А ще про сина–студента піклується. Та й донька із зятем та внуком часто приїжджають на шашлики.
Леонід ОЛІЙНИК.
