“Кажуть, якщо ти в силах передати словами, як сильно ти любиш, то любов твоя нічого не варта. Мене звати Христина Грищук. Мені 16 років, живу у Нововолинську, навчаюся у місцевому колегіумі...
“Кажуть, якщо ти в силах передати словами, як сильно ти любиш, то любов твоя нічого не варта. Мене звати Христина Грищук. Мені 16 років, живу у Нововолинську, навчаюся у місцевому колегіумі.
Хочу розповісти про людину, яку я дуже ціную і поважаю. Вона — моя перша вчителька — Наталія Олександрівна Обертас, щира, добра, мудра, віддана справі, наполеглива, дуже вродлива і просто найкраща! Доля не завжди була до неї прихильною. Раніше вона жила у Києві, але після чорнобильської катастрофи переїхала до Нововолинська. Але для мене та інших її учнів — це справжній подарунок долі. Мені й справді бракує слів, щоб розповісти про Наталію Олександрівну. І це, мабуть, погано, бо я мрію стати журналістом. Можливо, передам свої почуття у вірші? Незабаром ми назавжди попрощаємося зі школою, а мені дуже хочеться, щоб про мою вчительку знали всі”. Від редакції: Христинко! Твій вірш, на жаль, надрукувати не можемо, але не засмучуйся: поезія і журналістика — це різні речі.
