У Ковельський історичний музей передали речі офіцера, який загинув, рятуючи солдата - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.37 € 33.76
У Ковельський історичний музей передали речі офіцера, який загинув, рятуючи солдата

Андрію Задорожньому випала доля пройти гарячі точки російсько-української війни: Ізварино, Маріуполь, Савур-Могила.

Фото зі сторінки КІМ у Facebook.

У Ковельський історичний музей передали речі офіцера, який загинув, рятуючи солдата

Андрій Задорожній загинув 1 серпня 2014 року за кілька кілометрів від рідного села на Донеччині

Фондова колекція Ковельського історичного музею, присвячена пам’яті героїв АТО, знову поповнилася новими надходженнями. Особисті речі, документи, грамоти, нагороди командира мінометної батареї Андрія Задорожнього, який загинув на Донбасі, передала на зберігання музею його дружина Наталія Задорожня, інформує Ковельський історичний музей.

Андрій Володимирович народився в селі Обопільне Старобешівського району Донецької області 1978 року. Був кадровим військовим. Мав дружину, донечку та сина. До війни із сім'єю проживав у Нововолинську.

У травні 2014 року разом із підрозділом 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ був скерований на схід України. Андрію Задорожньому випала доля пройти гарячі точки російсько-української війни: Ізварино, Маріуполь, Савур-Могила. За спогадами однополчан, командир був надійним і відповідальним, ніколи не ховався за спинами солдат і не залишав їх у біді. Завжди йшов першим. Завдяки його точним розрахункам було виведено не одного бійця з-під обстрілів.

Залишити солдата вмирати не міг, давши команду всім відходити, кинувся на допомогу, але хлопець вже горів заживо.

Андрій Задорожній загинув, рятуючи свого солдата. Його підрозділ виїхав в розвідку на Савур-Могилу. У кузові був міномет. Біля села Петрівське Шахтарського району Донецької області автомобіль «ГАЗ-66» наскочив на протитанкову міну. Шофер від страшного удару загинув на місці, а трьох воїнів вибуховою хвилею відкинуло з кузова. Під вагою міномета опинився один з бійців. Андрій зрозумів, що зараз відбудеться. Залишити солдата вмирати не міг, давши команду всім відходити, кинувся на допомогу, але хлопець вже горів заживо. Почали рватися міни.

 

Це сталося 1 серпня 2014 року за кілька кілометрів від рідного села Андрія Задорожного. Поховали героя у Ковелі, звідки родом Наталія Задорожня і куди сім’я офіцера переїхала після його загибелі.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України капітан Андрій Задорожний був посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України», орденом Богдана Хмельницького III ступеня, відзнакою «За взяття Савур – Могили».

Біографію загиблого захисника з Донецька доповнюють передані речі-експонати: атестат про закінчення Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, диплом про закінчення Військового інституту артилерії при Сумському державному університеті, картка водія за особистим підписом, свідоцтво про підвищення кваліфікації у Львівському інституті «Міжрегіональна Академія управління персоналом», фото з дружиною та дітьми, кашкет, погони, три металеві стопки з ковпачків від детонаторів освітлювальних снарядів, грамоти та подяки, нагороди: нагрудний знак «За взяття Савур –Могили»; медалі: «За 10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», «За Україну За її волю 1991 -2006», « 10 років ракетним військам і артилерії Збройних Сил України», на честь 70-ї річниці з дня створення 51-ї окремої гвардійської Перекопсько –Харківської Празько-Волинської еханізованої бригади та лист дружині й дітям Андрія Задорожнього від міністра оборони України генерал-полковника С.Т.Полторака.

Досліджені та опрацьовані матеріали будуть представлені в експозиції музею «Герої не вмирають!».