Музею на Волині подарували гранату та ядро

Про це повідомив Ковельський історичний музей.

Ручна граната взірця 1915 року доволі простої, навіть примітивної конструкції. Це пояснюється тим, що в період напружених боїв під час Першої світової війни необхідність в такій зброї невпинно зростала, а заводи не встигали впоратись з їх виготовленням.

,,Кульова» граната № 15 являє собою чугунну сферу діаметром 3 дюйма (7,62 см), вагою 746 г з внутрішніми насічками для фрагментації, яка була заповнена чорним порохом або амоналом. Подібні гранати виготовляли й у Франції. Завдяки такій формі граната № 15 в англійських військах отримала назву «крокетна куля».

Через велику кількість недоліків гранати № 15 (незручність у застосуванні, громіздкість, незручність метання і висока чутливість до вологості) у тому ж році гранату було знято з озброєння. 

Наприкінці XIV ст. залізні ядра починають витісняти кам’яні. Хоча останні частково використовували в артилерії ще до середини XVI століття.

Кам’яне ядро – артефакт стародавніх часів. Являє собою суцільний сферичний кам’яний снаряд, який використовували для стрільби з первинних вогнепальних знарядь. Воно круглої форми, виготовлене з каменю сірого кольору, вагою 129 г, діаметром 3,5 см. Такі ядра могли використовувати і для пращі, якою озброювали легку піхоту. У давнину хороший пращник ніколи не промахувався на дистанції до 70 метрів. Праща як бойова зброя зустрічається за тисячу років до нашої ери ще в Єгипті і виступає на перший план в ранньому середньовіччі. Наприкінці XIV ст. залізні ядра починають витісняти кам’яні. Хоча останні частково використовували в артилерії ще до середини XVI століття.