Щоб бути ситим, треба жити поблизу кухні, а щоб залишатися цілим і неушкодженим, треба бути неабияким психологом і мати міцні ноги...
Ольга ГЕМБІК
Щоб бути ситим, треба жити поблизу кухні, а щоб залишатися цілим і неушкодженим, треба бути неабияким психологом і мати міцні ноги.
Певно, таку стратегію обрав для себе кіт Рудий, який оселився поблизу вольєрів Кінологічного центру при УМВС України у Волинській області. До слова, тут живе двадцять один службовий собака (вівчарки, ротвейлери, спанієлі), а під час навчань чи спеціальних вишколів, коли Луцьк відвідують кінологи з районів, значно більше. З котячого виводка, що його у гаражах поблизу Кінологічного центру привела мама-киця, Рудий виявився відчайдухом. Він протоптав собі стежку на “собачу” кухню і ось уже рік об’їдає службових собак. - Двічі на день для собак варимо приблизно по сто літрів каші, - розповідає кухар Кінологічного центру при УМВС України у Волинській області Ольга Ткачук, яка ось уже десять років готує для псів. – Обов’язкові у собачому раціоні м’ясо, рибний супчик, вітаміни. Усе це до смаку й Рудому. Кіт-психолог, який хвостом відчуває небезпеку, добре знає, котрий кінолог працює з конкретним собакою, тож вирішує для себе, наскільки небезпечно для нього цього дня гуляти коло вольєрів. Є собаки, яких він ігнорує, ще на якихось кіт сичить, з якимись грається, інших обходить десятою дорогою. Наприклад, немає жодної приємності для Рудого зустрічатися з молодим розшуковим собакою Діком. Під час останньої очної ставки вівчарка трохи пошкодив котові вухо, зате і Рудий помстився – до крові роздер псові морду. Кінологи, побачивши криваві розводи, уже вважали кота загиблим, натомість мусили лікувати собаку. Зараз у службових собак тривають іспити, тож Рудий або перебиватиметься горобцями, або ж внесе корективи у графік відвідин їдальні.
