Кохання божевільного генія: У чарівному образі лебедя він намалював свою музу - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.76 € 33.41
Кохання божевільного генія: У чарівному образі лебедя він намалював свою музу

Михайло Врубель та його Царівна-Лебідь.

Фото: Вікіпедія.

Кохання божевільного генія: У чарівному образі лебедя він намалював свою музу

Михайло Врубель — ​український та російський художник-символіст дансько-польського походження. Визначний майстер акварельного й олійного малярства. У його творчій спадщині ілюстрації до книжок, монументальні роботи, портрети. Він також захоплювався сценографією. У кожній з галузей мистецтва залишив шедеври. А його музою була співачка Надія Забела

У 1889 році Врубель разом зі своїм товаришем Савою Мамонтовим поїхав до Петербурга. Меценат фінансував виставу «Гензель та Гретель». Художник з костюмів захворів, тож на його місце був запрошений Михайло Олександрович. Під час однієї з репетицій він почув чарівний голос. Пізніше розшукав солістку — ​нею виявилася Надія Забела. Вона була оперною примою, яку вчив співати сам Микола Лисенко.

Врубель  любить випити й шалено розкидається грішми. Та Надія приймає його освідчення. 

Художник миттєво закохався й одразу ж зробив пропозицію своїй обраниці. Уся її сім’я повстає проти шлюбу з художником зі скандальною славою й випадковими заробітками. Він любить випити й шалено розкидається грішми. Та Надія приймає його освідчення. Михайло Врубель дарує нареченій брошку з опалом і діамантами навколо. Вони одружилися влітку 1890 року в Женеві. В душі Михайла Врубеля нарешті панував спокій та кохання. Подружжя вирушає в подорож Швейцарією, Італією та Грецією. Згодом повертається до Харкова, куди Надію запрошує тамтешній оперний театр. Михайло повністю розчинився у своїх почуттях до дружини, особисто вигадував костюми для її виступів. Єдиною ложкою дьогтю в їхньому солодкому житті було те, що Михайло Врубель не мав у цьому місті багато роботи, тож пара жила за кошт співачки. Жінка стала його музою, рятівницею.

Шлюб тривав 13 років, і весь цей час Врубель плідно працював. Одним із найвідоміших полотен, створених художником у той період, стала «Царівна Лебідь». Там він намалював у чарівному образі свою кохану дружину. В подружжя народився довгоочікуваний син Сава. Він мав мамині блакитні очі. Але щасливий період їхнього життя виявився недовгим. По-перше, тому що дитина мала вроджену ваду — ​заячу губу, що справило на Врубеля надзвичайно важке враження, і, власне, з того періоду починається його зрив, хвороба і божевілля.

На початку 1901 року в художника погіршився зір, почався душевний розлад. Він пройшов курс лікування в психіатричній лікарні професора Сербського. Надія його не покидала, весь час підтримувала. У 1903-му пара вирішила відвідати Київ. Під час мандрівки маленький Сава захворів на пневмонію та помер. Його могила знаходиться на Байковому кладовищі. Життя Врубеля після цієї трагедії фактично закінчується. У нього починаються проблеми з психікою та депресія.
Він майже не спав, постійно перемальовував свої полотна, настільки ослаб, що його возили у кріслі. І все ж у той період створив дуже багато визначних картин, нарешті був по-належному оцінений критиками та мистецтвознавцями. Дружина була поряд. Згодом Михайло почав втрачати зір.

У 1904-му Забела переїжджає до Петербурга разом із чоловіком, якому судилося останні роки життя провести у психіатричних лікарнях, фактично у світі своїх галюцинацій. Забела ходить на службу в Маріїнський театр, але, як пише у своєму щоденнику його директор Володимир Теляковський, її тримають тут із милості, заради хворого Врубеля. Можливе пояснення творчих невдач — ​у листі художника Костянтина Сомова: «Бідну на нашій величезній сцені ледь чутно й ледве видно. Вона зробила помилку, вступивши в Маріїнський театр. Співає вона дуже добре як для російської співачки, але голос її стомлений уже».

Помер Михайло Врубель 1 квітня 1910 року. Йому було 54. Похований художник у Санкт-Петербурзі. 

Марина ЛУГОВА