А ПОЛЮВАННЯ ЗА КВАРТИРАМИ ТРИВАЄ?

У трьох номерах газети “Волинь” за 23, 28 і 30 березня цього року були опубліковані критичні замітки із залу суду під заголовком “Полювання за квартирами”. Нагадаємо, що в матеріалі розповідалось про дії злочинної організації на постійній основі приблизно з 2002 року, члени якої розробляли плани і їх здійснювали з метою шахрайського заволодіння квартирами людей похилого віку.

Олександр НАГОРНИЙ

Угруповання діяло досить професійно, якщо вести мову про методи роботи та індивідуальний підхід до своїх жертв. Його члени, переважно особи циганської національності, чітко ставили діагноз: хто з власників житла любить випити, хворий, має заборгованість за комунальні платежі, з ким варто працювати, психологічно і фізично залякати, пообіцяти спільну бізнесову діяльність, проживання в селі з оздоровленням на природі. Словом, серед них були неабиякі мастаки навішувати локшину на вуха довірливим стареньким, маскуючись під добро і благодійність. Кого могли — споювали. Хто бунтував — того погрозами і стусанами заставляли підписувати необхідні документи, утримували наче в’язнів у ківерцівських квартирах. Дехто з потерпілих стверджував, що на них діяли гіпнозом.
Луцький міськрайонний суд встановив, що загальне керівництво і жорстку дисципліну здійснював глава великої циганської родини Аксентій Чудік, який розділив організацію за сімейною ознакою на декілька структурних груп, якими керували його сини Григорій, Сергій та племінник Руслан. Активну участь брали в обдурюванні і примусі людей Валерій Містерович, Белла Зверович, Оксана Римарчук, Інна Блінова. Згодом організатори завербували до складу організації Андрія Вітрука, Вадима Цехоша, Олену Лесик, Альону Мельничук, Анатолія Ковальчука, які також виконували певні ролі: підшукували потрібні кандидатури, схиляли до продажу чи обміну квартири, оформляли документи.
Наведемо останній характерний випадок, коли попалися на “гарячому”. Житлом хворої старої людини не заволоділи, бо надто вже нахабно діяли. Аферисти вирішили забрати в луцького мешканця А. квартиру і, як це нерідко було, до перемов залучили жінку. На цей раз Олена Лесик напросилась зареєструватись і проживати в квартирі, бо їй треба нібито займатись бізнесом. Андрія Вітрука вона відрекомендувала своїм сином, який взявся виробляти паспорт, котрого в господаря не було. Згодом його почали частувати горілкою і улещувати, щоб продав квартиру і виїхав в Олику — адже він любить риболовлю. Обманним шляхом Олена Лесик та Вадим Цехош, який у минулому працював помічником прокуратури міста, заманили його до нотаріуса. Чоловік думав, що ставить підпис, аби прописали Олену. А коли отямився, то зайшов до нотаріуса і попросив анулювати доручення на продаж квартири, хоча й це не вдалося йому зробити.
Разом з меблями чоловіка вивезли в Олику, де його сторожем була Олена Лесик. Пригощали горілкою, щоб завершити справу — оформити необхідні документи. І все ж, коли його привезли в Луцьк, то А. знову відмовився продавати житло. Треба було отримати витяг на реєстрацію права власності в обласному БТІ, а все псувала та обставина, що А. самостійно туди ходив і заперечував проти продажу.
І шахраї знайшли вихід. Взяли паспорт у пенсіонера, який був подібний на господаря, і Вадим Цехош вклеїв фотографію А. Уже в БТІ Олена Лесик, коли її запитали, що ж то за чоловік раніше приходив і протестував, сказала: “То його брат, алкоголік, який постійно має претензії”.
Як бачимо, бажання заволодіти житлом і мати великі прибутки (адже жертву відвозили в сільську розвалюху і кидали) штовхало грабіжників на будь-які афери. А таких випадків були десятки в останні роки. І, напевне, не всі обдурені старенькі немічні, самотні люди звернулися в правоохоронні органи, а десь потерпають у ківерцівських селах, де їх селили, а гроші забирали. Деякі правоохоронці, котрі розбирали “завали” викритого угруповання, стверджують, що цей “бізнес” — виселення з міст самотніх стареньких, які мають провали в пам’яті, хворі чи схильні до випивок, продовжується. “Переселенці” живуть на милостиню в селі, стають бомжами. І дільничні, і сільрада мають справу з потерпілими, в яких уже забрано житло нібито добровільно. Але через них можна вийти на організаторів. Боротися з цим процесом слід у місті, де повинні інтереси самотніх стариків відстоювати дільничні інспектори, нотаріальні контори і навіть... сусіди.
Наскільки це явище розповсюджене, свідчить завершення розслідування прокуратурою подібної справи в Нововолинську. Злочин з обманом інваліда війни К. було вчинено ще в 2003 році, коли шахраї пообіцяли йому обміняти трикімнатну квартиру з доплатою. Отримавши доручення на право розпорядження житлом, оформили документи на продаж, а інваліда К. і його сина, що зловживав спиртним, вивезли на хутір в Іваничівський район. За подібною схемою аферисти заволоділи ще двома квартирами.
У 2003 році справу було призупинено міліцією в зв’язку з невстановленням осіб, які вчинили злочин. І хоч минуло чимало часу, прокуратурою Нововолинська були встановлені особи шахраїв, а в цьому році Юрія Мишленніка та Сергія Лівака судом засуджено до кількох років позбавлення волі.
Як ми повідомляли в публікаціях “Полювання за квартирами”, членів злочинної організації було засуджено Луцьким міськрайонним судом до різних термінів позбавлення волі, другорядних осіб, що мають маленьких дітей, — до покарання з іспитовим строком. Засуджені та їх адвокати звернулися в апеляційний суд з проханнями скасувати вирок суду або його пом’якшити. Як ми і обіцяли, повідомляємо про остаточну ухвалу Волинського апеляційного суду з участю головуючого Миколи Польового, суддів Олександра Пазюка, Василя Оксентюка.
Апеляційний суд дійшов висновку, що Луцьким міськрайонним судом дана належна оцінка всім доказам по справі, правильно зазначено у вироку, яку роль у злочинній організації і конкретно по якому епізоду виконував кожен із засуджених і підстав для переоцінки доказів по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не знаходить. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд призначив ряду особам надто суворе покарання з реальним відбуванням в місцях позбавлення волі, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та даним про їх особи, враховує часткове відшкодування ними збитків та знаходження на утриманні неповнолітніх дітей. Нагадаємо, що у вироку міськрайонного суду значилось покарання від 11 років (Аксентій Чудік) до 6,5 (Олена Лесик).
Апеляційний суд остаточно призначив таке покарання: Аксентію Чудіку — вісім років позбавлення волі, Григорію Чудіку, Вадиму Цехошу, Андрію Вітруку, Анатолію Ковальчуку — сім років, Руслану Чудіку, Сергію Чудіку — сім з половиною років, Валерію Містеровичу — шість з половиною років, Олені Лесик — шість років. У всіх засуджених конфісковується майно у дохід держави, яке є їх власністю. Решті осіб вирок залишено без змін.