Мама загиблого волинського воїна просить поновити стенд з портретами героїв - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.17 € 32.44
Мама загиблого волинського воїна просить поновити стенд з портретами героїв

В США пораненого Романа відвідував Святослав Вакарчук.

Фото з домашнього альбому мами Романа Луцюка Емілії Володимирівни.

Мама загиблого волинського воїна просить поновити стенд з портретами героїв

Зустрічі з Емілією Крат, мамою померлого від отриманих поранень воїна АТО, айдарівця Романа Луцюка, завжди запам’ятовуються зворушливими

Емілія Володимирівна  щодня пам’ятає,  що в Україні – війна. Через те людиновбивче пекло на Донбасі  19 березня 2016 року не стало її сорокарічного сина. Дасть Бог, і додому повернуться з миром усі українські солдати, та свою кровинку ця ненька, як і тисячі українських матерів загиблих доньок і синів, зможе поцілувати вустами й зболеним серцем лише на могильній плиті чи на світлині. 

 Одного зимового вечора пані Емілія переглядала сімейний альбом і натрапила на фотографію свого Романа п’ятирічної давності, яку досі не бачила.  

Доки мама молилася, зустрічі з татом в  Україні  чекали дві донечки Аліна й Анастасія. Коли Тетяна відлітала за спасінням рідного, всі думали, що повернуться звідти найщасливішими через місяців зо два, але…

- Напевне, її поклала в домашній альбом Романова дружина Тетяна. Тоді, в 2015 році, після важкого поранення в живіт під містом Щастя, шести операцій, перенесених у Києві, в січні сина запросили на лікування лікарі Єльського госпіталю  «Yale New Haven Hospital» в американському штаті Коннектикуті. Таня була поруч чоловіка довгих шістнадцять місяців до його останнього подиху, - пригадувала моя співрозмовниця мрії родини про Романове одужання. 

Доки мама молилася, зустрічі з татом в  Україні  чекали дві донечки Аліна й Анастасія. Коли Тетяна відлітала за спасінням рідного, всі думали, що повернуться звідти найщасливішими через місяців зо два, але… Важкі рани не гоїлися, лікарі дивувалися міцності організму українського пацієнта і його настільки зенітному бажанню вижити, що витримав важку дев’ятигодинну операцію, через чотири доби спробував успішно зробити перші кроки. 

Відмовили нирки, та почали працювати після молитви, звершити яку Тетяна попросила місцевих священнослужителів. Лопнула життєдайна артерія у рані, зупинилося серце  - й, щоб битися, «дозволило» «завести» себе лікарям. Його очі й  вуста усміхалися крізь біль рідним у скайп,  коханій Тетяні,  яка не відходила від важкої постелі чоловіка, а розум і тіло повільно втомлювалися терпіти страждання. І лише дружині судилося бачити, як починає згасати надія. В цю мить вона, мабуть, уперше усвідомила найстрашніше:  додому Роман не повернеться. 

Про патріотизм учасника Революції Гідності Романа Луцюка,   його настільки героїчну вірність фронтовим побратимам-айдарівцям, що отримавши перше  поранення в руку, не долікувавшись, поїхав до них на війну, щоб на собі виносити поранених із найгарячіших боїв, писала американська преса, зокрема, популярне видання «NewHaven Register».  Потребами української сім’ї  щодня цікавилася Українська діаспора в США. Познайомитися з легендарним українцем, який вразив Америку любов’ю до сім’ї і Батьківщини, волею до одужання, приїжджали конгресмени й сенатори (одна з них на світлині справа). Зліва на цьому фото Емілія Володимирівна впізнала відомого українського співака й композитора Святослава Вакарчука, який саме був у США й відвідав пораненого земляка. Цю хвилину теж зафіксували заокеанські ЗМІ. 

«Дякую Вам, пане Святославе, що тоді навістили мого сина. Хтозна, можливо завдяки і Вашому візитові в Романовій душі спалахнув ще один вогник надії на життя. Співайте частіше написані Вами пісенні слова:  

Гілля калин похилилося.
Мамо, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна? 

Нехай їх чують ті, хто вершить долю країни», - попросила написати пані Емілія на сторінці зіркового артиста. 

Живим моторошно бачити його, а що відчувають мертві, дивлячись на себе з Небес? 

А ще, поцілувавши і сховавши світлину, наче дорогоцінну коштовність, осяяна спогадами про сина, жінка враз посмутнішала, запитавши: «А до кого мені звернутися, щоб на поновили стенд із світлинами наших дітей біля Пам’ятного Хреста  борцям за волю й незалежність України «Вони загинули за Україну» ?  Якщо на це не вистачає грошей у влади,  його власними коштами відновимо ми, сім’ї загиблих воїнів АТО Горохівщини». 

 

 І справді, банер на святому місці літо й осінь змінили до неприємної очам і почуттям невпізнанності. Фарби вицвіли під сонцем, їх змили дощі (на фото). Живим моторошно бачити його, а що відчувають мертві, дивлячись на себе з Небес? 

На передостанній сесії районної ради голова фракції Аграрної партії України у районній раді Галина Дзецько внесла пропозицію поновити стенд. Таку ініціативу  депутати останнього сьомого скликання підтримали одноголосно, а ось реалізувати її, очевидно,  не вспіли, склавши повноваження і ввіривши їх керівництву новоутвореної Горохівської ОТГ  на чолі з Віктором Годиком. 

- Стенд встановлювали волонтери, в найближчому часі поцікавлюся, хто виконував замовлення, й оновимо його. Це – не проблема, обов’язково зробимо, - запевнив редакцію міський голова в телефонній розмові.  

Немає сумнівів, що так і буде, що оновлення стенду буде першою справою честі нинішніх обранців, і в найближчому часі захисники, які віддали за Україну життя на війні з російським агресором,  не дивитимуться на нас обличчями без… облич. 

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.