1. Чому, на вашу думку, у нас таке поблажливе ставлення до губителів природи?
2. Коли б на те ваша воля – як би ви їх карали?..
1. Чому, на вашу думку, у нас таке поблажливе ставлення до губителів природи? 2. Коли б на те ваша воля – як би ви їх карали?
Галина ХМІЛЕВСЬКА, сімейний лікар Дернівської сільської лікарської амбулаторії, Ківерцівський район: - Сьогодні природу гублять майже усі: хтось більшою мірою, хтось - меншою. Тому ніхто й не вимагає особливої відповідальності за нищівні діяння по відношенню до природи, бо як може висловлювати претензії той, хто сам не проти вивезти сміття у ліс, вирізати і продати ліс, хто займається браконьєрством і т.д.? - Думаю, що найдієвіший метод боротьби з губителями природи — це штрафи, але не маленькі, а такі, щоб добре позначались на сімейному бюджеті. Тільки тоді, коли людині доведеться викласти з кишені не одну тисячу гривень, вона задумається над тим, як слід ставитись до природи.
Тетяна МОРОЗ, секретар Жиричівської сільської ради, Ратнівський район: - Таке недбале ставлення до природи можна пояснити нашою ментальністю. Нерідко доводиться бачити, як “добрі” господарі начисто прибирають подвір’я, а сміття відвозять до лісу, висипають неподалік озера, там, де можна гарно відпочити. Такий у нас підхід: у дворі має бути гарно, а що за околицею – то байдуже. - Навчити людей бережливого ставлення до природи можна кількома способами. Найперше треба виховувати підростаюче покоління і не тільки словами, а й конкретними справами – проводити більше різноманітних акцій, заходів. А дорослих губителів природи потрібно карати штрафами, але не мінімальними – сімнадцять гривень, а такими, щоб змушували добре замислитись.
Василь КОЗАК, інженер охорони і захисту лісу, м. Ковель: — Губителями природи часто виступають службові особи, яким би за фахом і посадовим становищем – охороняти ту саму природу. Наприклад, Президент України Віктор Ющенко якось недвозначно висловився, щоб “знамениті” люди постягували з прибережних зон і озер свої сауни та інші будиночки для розваг, натякаючи при цьому на суддів і прокурорів. Чомусь затягують можновладці, думаючи, напевно, що може-таки влада зміниться, мовляв, ми вже скількох пережили. Чи ось вам інший приклад: збудували під Ковелем так зване “царське село”, а каналізаційні стоки – у річку Воронку. І тепер в нашій Турії, куди впадає Воронка, купатися небезпечно – від Ковеля аж до села Заріччя Ковельського району. - Карати нікого не треба! Варто лише зробити привселюдну люстрацію посадовцям. Наші основні кадри – вихідці ще з парторгів, часто вони переповзають з однієї політичної партії до іншої і давно вже загнилися.
Павло САДОВНІК, начальник управління агропромислового розвитку Гощанської райдержадміністрації (Рівненщина): - Ніби і закон є, але він у нас доволі часто ігнорується. Тим більше, сама держава не дбає, аби ті закони виконувалися. Бракує і виховання. - Штрафи – то дуже мале покарання, треба відкривати кримінальні справи. І це питання сьогодні – номер один.
Валентина ПЕТРОЩУК, редактор Іваничівської районної газети «Колос»: — Мабуть, тому що на рівні держави немає законних жорстких важелів впливу на губителів природи. Лояльне ставлення усіх нас до варварських проявів породжує вседозволеність. А виховні моменти, на жаль, давно вже не діють. Бо змалечку не виховуємо бережливого ставлення до всього живого. — Тільки матеріально. Зламав деревце — заплатив і на те місце посадив два. Аби лиш ті штрафи не були «смішними» за розмірами.
Любов РЕЗВАНЮК, оператор комп’ютерної верстки, м.Нововолинськ: — Бо існує впевненість, що все зійде з рук. У нас безкарність процвітає в усіх сферах. Що там якісь квіточки або деревце, якщо розтягуються підприємства і т.ін. А яке хамство можна спостерігати, коли через вікно автомобілів викидають пляшки, інший непотріб. — Штрафами або виправними роботами по озелененню чи впорядкуванню території, за якими був би строгий контроль.
