«Щоб ніхто такого не бачив!» Погорільці з рожищенського гуртожитку повертаються додому (Відео, фото) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.71 € 33.08
«Щоб ніхто такого не бачив!» Погорільці з рожищенського гуртожитку повертаються додому (Відео, фото)

Сергій Воробйов з Ольгою Демчук оглядають, як відновлюється життя в ще недавно обгорілому домі.

Волинь-нова

«Щоб ніхто такого не бачив!» Погорільці з рожищенського гуртожитку повертаються додому (Відео, фото)

Торік у травні в місті Рожище 11 сімей зосталися на вулиці після масшабної пожежі. Відновлювати будинок допомогали і громада, й влада

2021 рік у рідних новозведених гуртожитських стінах зустріли дві сім’ї, зокрема Федір Бречко з дружиною та сином.

 

 «Газеті Волинь» пан Федір, якому довелося відзначати друге новосілля за однією адресою, розповів, що поспішали із сім’єю вселитися назад, бо не мали поруч рідні, у якої могли б перебути період відбудови житла. 

Тож Федір Бречко не просто прискореними темпами робив ремонт всередині приміщення, а першим заніс у свою оселю новорічне деревце як символ того, що все буде добре. 

 

 Чоловік хвалиться годинником: це одна з небагатьох речей, яка успішно пройшла вогонь і воду. Є ще ікони, які «вижили» дивом!

 

 

Загалом будівлю гуртожитку відновлювали дружно. Хоча через пів року слідів лиха ще чимало. Зокрема, обвуглені відкоси в одній з квартир, саме подвір’я, де підгоріле майно змішане з будівельними матеріалами.

 

 У висновку Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 26 червня сказано, що причиною пожежі є коротке замикання і про те, що великі матеріальні втрати викликані пізнім виявленням: одна з квартир на момент приїзду Служби порятунку була повністю охоплена вогнем та над нею через високу температуру просів дах.

 

Ольга Демчук, інша мешканка, яка мешкає тут з чоловіком й донечкою, зараз живе у батьків, але приходить наглядати за процесом: сусіди роблять внутрішній ремонт різними темпами залежно від можливостей. 

 

Коли жінка згадує, як люди переказували гроші, передавали продукти та одяг (бо ж деякі її сусіди зосталися з тим, в чому пішли на роботу), змахує непрохану сльозу.

– Гроші люди давали. Десь 150 тисяч гривень вийшло, то ми за них і відбудовували тут усе. Цемент везли... Підприємці дуже допомагали, депутати, наше місцеве підприємство «Цунамі» бетон нам виділило. А один із фермерів передав постраждалим по мішку овочів». Крім того, 370 тисяч виділила Рожищенська міська рада (за них зробили дах), по 10 тисяч гривень кожній сім’ї виплатили з обласного й районного бюджетів. Жінка дякує за добро від себе й від усіх сусідів: «Я буду вдячна завжди! Таке не забувається!».

Ольга показує, як працюють в одній з квартир майстри. Будівельники розповідають, що хоч люди і хочуть, щоб все було якомога швидше, але вологість висока, тож сохнутиме довго.

 

 

Сусід Ольги Руслан Ткачук має своє особисте «ніколи не забуду» – вчинок знайомого, поліцейського, який мешкає неподалік. Мовиться про старшого інспектора-чергового Ківерцівського відділу поліції Сергія Воробйова.

 

 Руслан охоче розповідає, як Сергій виніс документи й інше за кілька ходок у задимлену оселю: «Раз – вскочив туди, раз – вискочив. Врятував моїй сім’ї усе, що нажили! Небагато, в руці помістилося, але дуже дороге нам... Скажу, що таких людей – одиниці».

Сам Сергій Воробйов, про якого добрим словом відгукуються й інші погорільці, у своїх діях не бачить нічого надзвичайного, вважає це нормою й каже, що вчинив по-сусідськи.

 

 

Майор поліції Сергій Воробйов каже, що його основний фах дуже допоміг йому як рятувальнику-аматору: «Реально дим був такий густий, що голову через вікно висунув, повітря хапнув – і назад».

– Найважче то бачити, як діти сиділи й плакали – дивилися, як їхні домівки горять. От мого сина однокласник (йому 12 років) сидів тут з ноутбуком, то все, що встиг схопити.

Домашні Сергія дізналися про його вчинок із газети. Сам він не хотів тривожити рідних: «Не обійшлося без вашої газети. Приносять мені «Волинь» і кажуть: «То ти герой у нас!». У шоці були».

Мешканці гуртожитка, з якими ми спілкувалися, як один, зичили іншим спокійного життя у власних домівках: «Хотіли би побажати усім здоров’я і щоб такого, як ми, ніхто не бачив і не пережив».

Читайте також: Патрульні допомогли лікарям терміново доставити донорську кров для пацієнтки


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.