Незважаючи на те, що останнім часом усі засоби масової інформації чимало розповідають про проблему лейкозу на Волині, для багатьох жителів області ця тема залишається болючою...
Незважаючи на те, що останнім часом усі засоби масової інформації чимало розповідають про проблему лейкозу на Волині, для багатьох жителів області ця тема залишається болючою. Сумніви і незрозумілість деяких моментів змушують їх звертатись із запитаннями і проханнями роз’яснити окремі нюанси до редакції знову і знову. Щоб прояснити ситуацію і відповісти нашим читачам, ми переадресували актуальні запитання начальнику управління ветеринарної медицини у Волинській області Богдану ЛОЗИНСЬКОМУ.
Олена ДУДКЕВИЧ - Богдане Васильовичу, резонанс, який викликала публікація „Коли годувальницю вразив лейкоз”, свідчить про те, що тема не вичерпана. Люди посилаються на те, що молоко від лейкозної корови дозволяється пити, правда, кип’ячене, а тому не бачать потреби вирізати худобу, тим більше, що з цією хворобою корова може жити багато років. Доводилося чути думку і деяких фахівців галузі тваринництва, мовляв, з лейкозом ми жили чимало років, а тепер ветслужба почала роздмухувати проблему. Прокоментуйте це, будь ласка. - Погоджуюсь, що тема лейкозу сьогодні залишається дуже актуальною. І дуже добре, що вона цікавить багатьох читачів газети „Волинь” - власників корів. Але якщо говорити про те, чи потрібно здавати худобу на забій, якщо можна пити кип’ячене молоко, то відзначу, що в „Інструкції по профілактиці та оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу” передбачено, що в індивідуальних господарствах отримане до здачі корів на забій молоко підлягає пастеризації або кип’ятінню з подальшим використанням його лише у цьому господарстві. Дійсно, корову, хвору на лейкоз, можна деякий час утримувати в господарстві, але тільки ізольовано від іншої худоби і при цьому категорично забороняється здавати від неї молоко на молокоприймальні пункти. Треба знати, що хвора на лейкоз тварина залишається хворою і вірусоносієм протягом всього життя. Тому найкращий вихід із цього становища - здати тварину на забій і таким чином не створювати проблем ні собі, ні своїм односельчанам. Ніякої проблеми з лейкозом ветеринарна служба не роздмухує, а просто констатує ті факти, які є на сьогодні в тваринництві як у громадському, так і в приватному секторах області. - Чи є конкретні приклади, коли жителі певних населених пунктів ігнорують приписи ветеринарної служби: приймають молоко на переробку від лейкозної худоби, здають молоко від хворої корови, продовжують випасати худобу у загальному стаді після того, як дослідження показали, що вона хвора? - Як приклад можна привести село Тумин Локачинського району, в якому на сьогодні шістнадцять голів великої рогатої худоби, хворої на лейкоз, випасається в загальному стаді, при цьому ігноруються усі приписи ветеринарної служби. Спільно з головою районної ради, головою райдержадміністрації ми провели сходи селян. Проте позитивних результатів не добились. Кожному селянину - власнику лейкозної корови - вручені письмові попередження про заборону випасання хворих корів в загальному стаді та здачі молока від них на молокоприймальний пункт. На кожного власника хворої тварини двічі накладені адміністративні стягнення. Молоко від лейкозних корів раніше здавали на молокоприймальний пункт, але близько двох місяців тому у зв’язку із такою ситуацією в цьому селі було прийняте рішення про заборону здачі молока від всіх корів, які є в селі. - Чи звертались до вас жителі якогось села з проханням ізолювати хворих тварин? - Звичайно, жителі багатьох районів звертаються у ветеринарну службу і не тільки до нас, а й до органів місцевого самоврядування з проханням ізолювати хворих тварин. До прикладу, недавно до нас телефонували жителі села Мала Глуша Любешівського району, із села Городище Ківерцівського району та з інших населених пунктів, щоб ми вжили якихось заходів. - Богдане Васильовичу, багато в чому сьогодні звинувачують ветеринарів. Скажімо, в тому, що раніше кров від корови на дослідження брали шприцом не одноразового, а багаторазового використання, чим самі ж переносили вірус від носіїв до здорових тварин. Чи мали місце такі факти? - Можливо, колись такі випадки й мали місце, але це було давно. Сьогодні я можу впевнено сказати, що всі спеціалісти ветеринарної служби беруть кров на дослідження від корів лише одноразовими шприцами. У цьому ви можете переконатись, якщо запитаєте у будь-якого керівника великотоварного господарства або у власника тварини в приватному секторі. - Який відсоток поголів’я великої рогатої худоби на Волині хворої на лейкоз. Яка тенденція прослідковується? - Сьогодні у господарствах громадського сектора хворі два відсотки тварин, в одноосібних господарствах – чотири відсотки. Донедавна спостерігалась тенденція до збільшення кількості поголів’я хворих на лейкоз тварин, особливо в господарствах приватного сектора. Причиною цьому є випасання хворих тварин в загальних стадах і несвоєчасна здача їх на забій. - Чи є якісь засоби профілактики лейкозу? - Найкраща профілактика цієї хвороби - чітке виконання всіма власниками тварин вимог чинної „Інструкції по профілактиці та оздоровленню великої рогатої худоби від лейкозу”. А це - систематичні планові дослідження тварин, відокремлення їх від загального стада і здача хворих тварин на забій. - Нагадаймо нашим читачам, яким шляхом передається вірус здоровій худобі? - Здорові тварини можуть заражатися парантерально – через контакт з хворою твариною, ентерально – через ін’єкції і внутрішньоутробно. Джерелом збудника хвороби є заражена вірусом лейкозу тварина на всіх стадіях перебігу інфекції. Вірус виділяється з організму заражених тварин із кров’ю, молоком, слиною, спермою та іншими виділеннями, які містять лейкоцити. Факторами передачі вірусу можуть бути молозиво, молоко, кров, корми, слина, сперма та інші матеріали, які містять складові частини крові інфікованих тварин. - Богдане Васильовичу, які кроки у першу чергу допоможуть вирішити проблему лейкозу на Волині? - Якщо називати кроки, які в першу чергу допоможуть вирішити проблему лейкозу на Волині, то серед основних назвав би роз’яснення всім жителям, власникам тварин, керівникам господарств, наскільки небезпечне це захворювання; проведення стовідсоткового дослідження великої рогатої худоби в господарствах всіх форм власності; при виявленні хворих тварин – негайна ізоляція їх від здорових з подальшою здачею на забій. Якби все це виконувалось, то повірте мені, що сьогодні питання лейкозу на Волині було б менш актуальним.
