Усі, хто проходить мимо обійстя лучанина Андрія Остапенка, милуються незвичними квітами-дзвониками з п’янким ароматом. А найдопитливіші , забачивши у дворі господарів, допитуються: “Що за екзоти квітують?”. Почувши назву, дивуються. Не віриться, що так гарно цвіте рослина, яку ми звикли вважати бур’яном.
Євгенія СОМОВА
Усі, хто проходить мимо обійстя лучанина Андрія Остапенка, милуються незвичними квітами-дзвониками з п’янким ароматом. А найдопитливіші , забачивши у дворі господарів, допитуються: “Що за екзоти квітують?”. Почувши назву, дивуються. Не віриться, що так гарно цвіте рослина, яку ми звикли вважати бур’яном. – Квітуючий кущ і справді дурман,— каже пан Андрій. — Його ще називають датура. Це багаторічник, з великими квітами — 20—30 сантиметрів у діаметрі і сильним запахом. Особливо відчувається він увечері. Найкраще вирощувати дурман у діжці, яку влітку можна винести на балкон чи у сад. Взимку її тримають у хаті. З енциклопедії ми дізналися, що датура походить з Антильських островів. А привіз її Андрій Остапенко з Польщі. Придбав невеличку рослинку. Вона гарно прижилася на волинському грунті й вже третій рік тішить господарів зорепадом жовто-лілових квітів. Їх, каже Андрій Остапенко, іноді буває на кущі до п’ятсот. Цвітуть так, що не видно листя. Дурман потребує постійного догляду та простору. Адже він високорослий. Може досягти трьох метрів заввишки. Взимку частину листя рослина втрачає, а влітку треба обрізувати верхівку, щоб не росла у висоту, а кущилась. Датура краще росте у прохолодному приміщенні, любить хороше освітлення і регулярне поливання. Рослину треба підживлювати і навесні, і влітку. Розмножується вона пагонами, які добре вкорінюються в грунті. Найкраще для цього підходить суміш листової землі, деревної, перегнійної, торфу і піску. Варто мати на увазі, що дурман отруйний, тому, коли в сім’ї є малі діти, його треба ставити там, де вони його не дістануть.
