ЗАХИЩАЮЧИ ПРАВА Й ІНТЕРЕСИ НЕПОВНОЛІТНІХ

Любов ЧЕРНЯК,
прокурор відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури області, молодший радник юстиції

У 2005 році міськими та міськрайонними судами області по першій інстанції з участю прокурора розглянуто 89 кримінальних справ про злочини, вчинені стосовно неповнолітніх ( у 2004 році — 18), по 77 з них винесено вирок, засуджено 77 осіб.

У першому кварталі 2006 року судами по першій інстанції з участю прокурора розглянуто 32 кримінальні справи вказаної категорії, по 28 з них винесено вирок, засуджено 28 осіб.
Державні обвинувачі в судових дебатах по цих кримінальних справах при визначенні міри покарання суворо дотримуються вимог закону про його відповідність і справедливість з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності злочину, особи винного, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання. До участі в розгляді справ залучаються представники неповнолітнього, служби та кримінальної міліції у справах неповнолітніх, підприємств, установ, організацій і громадськість.
Протягом 2004—2005 та першого кварталу 2006 років за результатами судових розглядів визнано потерпілими 65 неповнолітніх. Як свідчить судова практика, окремі судові рішення не відповідають вимогам закону. Перед державними обвинувачами ставиться завдання сприяти прийняттю правосудних рішень, а якщо цього не вдалось досягти і суд постановив незаконне чи необгрунтоване рішення — вживати заходів до усунення порушень шляхом внесення апеляцій, а в окремих випадках і касаційних подань.
Ковельською міжрайонною прокуратурою, зокрема, внесено апеляцію на вирок міськрайонного суду, яким неповнолітнього А. засуджено за вчинення грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, на п’ять років позбавлення волі і звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки. Однак неповнолітній А. в період іспитового строку знову вчинив аналогічний злочин стосовно неповнолітнього К.
У судових дебатах державний обвинувач, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності злочину, особу підсудного, який не зробив для себе належних висновків, пропонував суду призначити А. покарання у вигляді позбавлення волі, однак суд у порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства знову звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
На цей вирок Ковельською міжрайонною прокуратурою внесено апеляцію до апеляційного суду області, яку залишено без задоволення. Після цього прокуратурою на ухвалу апеляційного суду області та вирок Ковельського міськрайонного суду внесено касаційне подання до Верховного Суду України.
За актами прокурорського реагування у 2005 році переглянуто вирок Нововолинського міського суду, яким С. Хому засуджено за розбещення малолітньої Б. на три роки позбавлення волі і звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки. Ухвалою апеляційного суду області за апеляцією прокурора вирок суду першої інстанції змінено і винному призначено покарання — два роки позбавлення волі.
О. Ковальчук у нетверезому стані незаконно заволодів чужим автомобілем і вночі на автомобільній дорозі сполучення Баїв—Городище-1 Луцького району наїхав на неповнолітніх пішоходів Ж. та Я., які загинули на місці пригоди. У своєму вироку Луцький міськрайонний суд зазначив ряд обставин, які пом’якшують покарання Ковальчука (підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав, частково відшкодував збитки та ін.) і призначив покарання більш м’яке, ніж передбачено санкцією відповідної статті Кримінального кодексу України. Проте при обранні судом міри покарання не в повній мірі враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та особу підсудного. Зокрема, він вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння і зник з місця пригоди. За результатами розгляду апеляції прокурора вирок Луцького міськрайонного суду в частині призначеного покарання скасовано, Ковальчуку за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання — сім років позбавлення волі.
А. Лебедюк у нетверезому стані виявив у дворі біля свого автомобіля групу дітей, грубо схопив неповнолітнього Р. і затягнув у власну квартиру, побив і утримував близько двох годин. За заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження вироком Луцького міськрайонного суду Лебедюка засуджено до штрафу, а за незаконне позбавлення волі, вчинене щодо малолітнього, виправдано.
Суд мотивував своє рішення тим, що розцінює дії підсудного щодо утримання потерпілого в своїй квартирі, як запобігання знищенню його особистого майна — автомобіля. Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки свідки в судовому засіданні підтвердили, що автомобіля ніхто не чіпав.
За апеляцією прокурора апеляційним судом області вирок міськрайонного суду відносно Лебедюка скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд.
Караються і батьки, що допускають рукоприкладство. Ось п’яний батько брутально побив малолітнього сина ременем з пряжкою. Нововолинським міським судом його засуджено до 200 годин громадських робіт.
На жаль, збільшується кількість фактів умисного ухилення батьків від утримання й виховання дітей. Наприклад, Л. Джам не займалася вихованням неповнолітнього сина, не контролювала його поведінку, в результаті чого він вчинив умисні особливо тяжкі злочини — вбивство та згвалтування З. За злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки Маневицьким районним судом Джам засуджено на три роки позбавлення волі і звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Упродовж першого кварталу 2006 року Маневицьким районним судом розглянуто сім кримінальних справ відносно батьків, які злісно ухилялися від сплати аліментів на утримання дітей. Так, Ю. Байрук, О. Степанюк, О. Тимощук, О. Юдик, В. Бортник, М. Музика, В. Чілій не сплатили своїм неповнолітнім дітям аліменти на загальну суму 18 495 гривень. За злісне ухилення від сплати аліментів всіх вищевказаних осіб Маневицьким районним судом засуджено на один рік обмеження волі і звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.
Всього на підставі заявлених прокурорами у кримінальних справах позовів на користь неповнолітніх, потерпілих від злочинів, за період 2004—2005 та першого кварталу 2006 років відшкодовано матеріальних збитків на загальну суму 45 298 гривень.
Основними причинами соціального сирітства дітей, безпритульності та правопорушень неповнолітніх, а також злочинів стосовно них, є нехтування батьками своїми обов’язками по догляду за дітьми. Недостатній ще, на жаль, і державний та громадський контроль за умовами утримання і виховання дітей у сім’ях.