В останні десять років обласна влада разом з контролюючими відомчими службами боролася за впорядкування баз відпочинку на Гряді, що біля Світязя...
Олександр НАГОРНИЙ
А СУСІДА ЛАДНІ В КАЛЮЖІ ВТОПИТИ В останні десять років обласна влада разом з контролюючими відомчими службами боролася за впорядкування баз відпочинку на Гряді, що біля Світязя. З великими потугами, оскільки власники баз відмовлялися вкладати гроші в інфраструктуру, все ж дещо вдалося зробити, зокрема, щодо каналізаційного господарства і благоустрою території. Та за цей час виникла інша густонаселена “Гряда” — в Світязі з тими самими проблемами. Але якщо на давно облаштованій території тепер уже Шацької селищної ради діє комунгосп, є будинкоуправління, виділено місця під базарчики, торгові та розважальні заклади, то в Світязі нічого подібного немає — ні системи управління, ні достойного сервісу. Є нагромадження будиночків різної конфігурації аж до типу курників (з них же перебудованих), майже біля всіх будинків у центрі села висять таблички “Здаємо кімнати”. Є й котеджи для багатих курортників за цегляними мурами. Господарі присадибних ділянок продавали сотку землі за кілька тисяч доларів або самі споруджували, м’яко кажучи, гуртожиток. 50—100 чоловік приймає чи не кожний господар. Як така стихійна забудова вкладалась в архітектурні, санітарні, протипожежні норми — це питання до місцевої влади і контролюючих служб. Ось недавно було оприлюднено рішення сільської ради про те, що в травні 2005 року було надано приватній особі земельну ділянку в рекреаційній зоні неподалік озера розміром 0,18 гектара під житлове будівництво і обслуговування житлових будівель. Від ділянки буцімто відмовилась любомльська фірма “Промінь”. На щастя, оборудку не довели до кінця. На знімку читачі бачать зажурену жінку біля залитого водою подвір’я і городу. Це не пощастило Любові Ісаківні Кот, бо поряд, як вона розповідає, працівниця митниці Лариса Криса вивершила комфортабельний комплекс для солідних відпочиваючих. В цьому нічого поганого немає, аби були гроші для будівництва. Але ця огороджена муром споруда була зведена на підвищенні, благоустроєна і вся вода (навіть з басейну!) дістається сусідам. І хтось же так спланував! Ажіотаж навколо вивершення дач був великий, брали дозвіл на індивідуальну забудову, а виростали фактично бази відпочинку. У Світязі при сільському голові Віктору Плейтуху на сесії було прийнято безпрецедентне рішення, певне, єдине в області: земельну ділянку для будівництва надавали в оренду, а приватизовували — тільки після спорудження будинку. Це був вагомий контраргумент проти перепродажу земельних ділянок. Прокуратура не раз опротестовувала рішення і ось, нарешті, суд примусив відмінити його в цьому році. Що з цього вийде? Адже на кожну сесію сільської ради надходить 50—80 заяв на будівництво житла. Однак подальше розширення села стримує відсутність генерального плану забудови, на який треба 400 тисяч гривень — бюджет сільради на рік. У Світязі десь півтори тисячі жителів, але в літній сезон їх кількість зростає в 5—7 разів. Світязьці жартома кажуть, що вони стають таким містом, як Любомль. І щорічно кількість відпочиваючих у Світязі за рахунок в основному Галичини зростає приблизно на 25 відсотків. Досить сказати, що на екологічному посту в Шацьку збирають щодоби внесків від приїжджих до 9 тисяч гривень. Ось так і став Світязь ніби другою “Грядою”, а різні проблеми поглибились настільки, що ними повинна займатись обласна влада, а не залишати з ними сам на сам сільраду. Фактично прибережна смуга озера в кінці села стала центральним пляжем, а через дорогу, так би мовити, інфраструктура. Під час серпневих дощів цей пляж перетворився в болото: в калюжах — гуси, на острівцях — відпочиваючі. В спеку тут попри обидва боки дороги шикуються кілометрові стоянки автомобілів. Біля так званих примітивних барів — черги. Не говоримо про якісь спортивні, культурні чи інші розваги (будинок культури навіть не опалюється 10 років), лише дядько з Рівненщини катає дітей на бричці. Оскільки ніде поблизу немає роздягалень, грибків, а також туалетів чи біотуалетів, то, зрозуміло, що це значить для озера, в якому одночасно знаходяться тисячі людей. Навіть, коли хату зводять, то відразу культурний господар нужник ставить. Більше того, каналізаційні стоки від школи, якій 30 років, не доходять до полів фільтрації, а потрапляють в озеро Линовець, а звідти в Світязь. Ну, а після вихідних “туристи” залишають за собою звалища сміття. І все ж попри жахливі умови всі дороги влітку ведуть у Світязь. Як справитись з цим нашестям? І чи витримає таке навантаження наше чудове озеро, якщо до нього так байдуже, по-варварськи ставитись?
