Цю розповідь наш фотокореспондент Богдан Гончарук почув від старого бджоляра в одному з сіл волинського Полісся...
Цю розповідь наш фотокореспондент Богдан Гончарук почув від старого бджоляра в одному з сіл волинського Полісся.
... Коли він був ще малим, єдиними солодощами, якими могли поласувати тодішні діти, був мед. Тому всі хлопчики його села хотіли бути пасічниками. Хлопці частенько навідувалися до місцевого бджоляра, котрий, усміхаючись у вуса, говорив їм: пасічником може бути тільки той, хто пройде обряд посвяти. Він ставив перед кожним «претендентом» літрову кварту меду — хто з’їсть її зараз, у того є шанси стати добрим пасічником, а хто не подужає, то вже вибачайте... З’ясувалося, що це тільки на початку мед приносить насолоду. Не допомагала і джерельна вода. Словом, до «фінішу» доходили далеко не всі. А справа тут була зовсім не у посвяті: мудрий бджоляр у такий спосіб давав зрозуміти, який важкий труд пасічника і далеко не всім він під силу.
