КОВЕЛЬСЬКИЙ АУКЦІОН АВТОМОБІЛІВ ІЗ ЗАГАДКОВИМИ ЦІНАМИ

Як від імені держави продається конфісковане та арештоване майно.

Ярослав ГАВРИЛЮК

Продаж конфіскованого та арештованого судовими органами майна – тема маловідома для широкого загалу. Навіть журналісту обласної газети з депутатським мандатом було непросто ознайомитися із тим, що діється в цій царині Міністерства юстиції України. Спеціалізоване державне підприємство “Укрспец’юст”, яке здійснює подібні торги, свято оберігає свою вотчину від сторонніх очей, вдало ховаючись за купою різноманітних наказів-указів.
Взятися за перо мене спонукали звичайні газетні оголошення відносно проведення Волинською філією СДП “Укрспец’юст” аукціонів з реалізації у Ковелі конфіскованого та арештованого автотранспорту. Увагу відразу ж привернув той факт, що вони чомусь друкувалися не у місті залізничників, тобто за місцем торгів, а у сусідньому районі – на шпальтах районної газети “Ратнівщина”. Подумалось: можливо, рішення по цих автомобілях приймалися місцевим правосуддям? Грішним ділом згадався сумнозвісний, так званий “волинський клондайк”. Втім, голова Ратнівського районного суду В’ячеслав Лесик офіційно повідомив, що протягом 2005-2006 років справи про конфіскацію і арешт ввезених з-за кордону автотранспортних засобів та агрегатів тут не розглядались.
Звичайно, філія “Укрспец’юсту” публікувала свої оголошення і у ковельській пресі, однак вони стосувалися здебільшого продажу побутових та промислових товарів. Увазі ковельчан пропонувалися то пластмасові кришки з поліетиленовою плівкою, то велосипед із заготовками папок. У той же час газета “Ратнівщина” для своєї невеликої читацької аудиторії повідомляла ну просто дивні стартові ціни на іномарки у Ковелі: “Мерседес-Бенц” (1996 року випуску) – за 4,3 тисячі гривень, за такою ж ціною тільки з ПДВ – “Форд-ескорт” (1997). Зустрічалися, щоправда, дещо вищі ціни, як, скажімо, на “Фольксваген” (1999) – 6,7 тисячі гривень з ПДВ.
Відносно розцінок треба дещо уточнити. У разі якщо автомобіль є конфіскованим, то ціна лота включає в себе ПДВ, нарахування якого на ціну арештованої машини податковим законодавством не передбачено. Крім того, на формування стартової ціни на конфісковані автомобілі також впливає те, чи були попередньо сплачені митні нарахування, або ж вони не сплачувались, і тому сума цих нарахувань підлягає включенню до стартової ціни. Залежить також ціна і від стану самої іномарки.
Але хтозна–чим керувався експерт, встановивши “захмарні” стартові ціни на іншу, менш престижну техніку: на двадцятирічний трактор ЮМЗ – 11 тисяч гривень, на “ВАЗ-21011” (1978 року випуску) – 21,3 тисячі гривень. Я звернувся із запитами до Міністерства юстиції України та його структурного підрозділу на Волині, аби мені, чоловіку необізнаному з тонкощами державних торгів, пояснили, чому такі великі розбіжності у стартових цінах. Можливо, старий трактор ніколи не виходив у поле, якщо вартує майже втричі більше, ніж “молодша” за нього на десять років іномарка? Може тридцятирічні “Жигулі” майже не зносились у порівнянні з набагато новішим “Мерседесом”, якщо коштують аж уп’ятеро більше за нього? А чи не свідомо, з якимось розрахунком оголошення про автомобільні аукціони з “вигідними” цінами друкувалися не за місцем їх проведення?
Інтерес викликав також один лот, на якому було виставлено “нагрудні значки” із 16-и позицій. Оголошення у районній газеті “Ратнівщина” сповістило, що їх стартова ціна становить 2 тисячі 748 гривень з ПДВ. Після дивовижних розцінок на автомобілі я вже анітрохи не здивувався, дізнавшись, що отими “значками” є бойові та трудові ордени Радянського Союзу, причому не 16, а лише 13, серед яких – ордени Леніна, Олександра Суворова, Нахімова, Кутузова, Олександра Невського різних ступенів та інші. Відомо, що високі радянські нагороди користуються підвищеним попитом серед іноземців, а деякі з названих орденів коштують на “чорному” ринку не менше новенького “Мерседеса”. Якщо нагороди є справжніми, а не підробками, то з яких міркувань виходив експерт, встановлюючи сміхотворну стартову ціну для даного лота?
На офіційний запит з приводу проведення аукціонів, директор Волинської філії СДП “Укрспец’юст” Володимир Дацюк надіслав доволі формальну відповідь, але при цьому попросив письмово повідомити: “Які відомості та з якою метою збираються, ким і з якою метою вони будуть використані?” Отакої! Немов хтось “наверху” владною рукою наклав табу на висвітлення у пресі цієї теми. У це важко повірити, але свою відписку Володимир Євгенович адресував автору цих рядків не як кореспонденту обласної газети “Волинь-нова”, а як… директору Ковельського міського комітету профспілки. Якщо керівник нібито солідної організації не хоче відповідати представнику мас-медіа на конкретні запитання, то навіщо ж він створює легенди, при тому всьому ще й реєструє власну відповідь за місяць до отримання журналістського запиту.
Виявляється, що на дуже відповідальній роботі, якою є проведення торгів від імені держави, ще й не такі казуси трапляються. Ось продавалися “Форд-кур’єр” (1994 року випуску) всього лише за 2 тисячі гривень з ПДВ та “Москвич” (1982 року) – за 28,9 тисячі гривень. Нехай цього разу ціни уже вас не спокушають, а залишаться, як і решта, на совісті засекреченого експерта. Так-от директор філії Володимир Дацюк переконує, що цей аукціон відбувся саме 7 червня 2006 року, а його київський “шеф” – керуючий санацією СДП “Укрспец’юст” Євген Глод вказує зовсім іншу дату – 9 червня 2005 року. Якому ж з двох начальників вірити – столичному чи все-таки місцевому? Якщо вірити тому ж пану Глоду, один із працівників волинської філії “Укрспец’юсту” документи з приводу реалізації “Мерседеса” додумався направити одночасно до двох спеціалізованих організацій замість однієї. Тут, як кажуть, коментарі зайві.
За якими цінами була продана “з молотка” вся вищезгадана автомобільна кавалькада та радянські ордени – так і залишається секретом. Хоч, як повідомив Володимир Дацюк, його спеціалізована організація “проводить прилюдні торги”. Виходить, мають прості люди право знати, як відбуваються аукціони. Але ж на ділі іноді доходить до повного абсурду. На моє запитання: “Чи є конфіденційною інформацією відомості про ціни, за якими було реалізовано на аукціоні конфісковане та арештоване майно?” — Володимир Євгенович із завидною прямотою відповів, наче відрубав: “Дана інформація є конфіденційною”. Іншими словами – нас голими руками не візьмеш!
Більш відвертим виявився керуючий санацією СДП “Укрспец’юст” Євген Глод, який відразу застеріг журналіста “Волині”, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, тобто експертів і органів державної виконавчої служби. Якщо все це перевести на звичайну мову, то виходить, що автора дивних експертних висновків і оцінок можна “світити” у пресі лише за його згодою. Така ось “залізна” логіка у представників “Укрспец’юсту”, які зачиняють перед мас-медіа і громадою двері там, де вхід має бути вільним.