У 32-річної лучанки два тижні тому органи опіки примусово забрали двох дітей: хлопчика, якому минуло усього три дні від народження, і чотирирічну дівчинку. Коли старшу дитину вивели надвір, то її реакція на навколишнє середовище – сонце, небо, дерева – була такою, ніби вона їх ніколи не бачила...
У 32-річної лучанки два тижні тому органи опіки примусово забрали двох дітей: хлопчика, якому минуло усього три дні від народження, і чотирирічну дівчинку. Коли старшу дитину вивели надвір, то її реакція на навколишнє середовище – сонце, небо, дерева – була такою, ніби вона їх ніколи не бачила...
Василь УЛІЦЬКИЙ, Олександр ЗГОРАНЕЦЬ
ДИТИНУ НЕ ПУСКАЛИ НА ВУЛИЦЮ ЧОТИРИ РОКИ? – Чому служба у справах неповнолітніх Луцького міськвиконкому пішла на такий радикальний крок – терміново забрала у матері малолітніх дітей? – запитали ми у начальника служби у справах неповнолітніх Луцького міськвиконкому Федора Шульгана. – Ще рік тому у нас було звернення дільничного міліціонера про те, що є підозра, що у такій-то квартирі є діти, але їх не можна виявити, – розповів він. – Разом з міліцією ми зробили спробу відвідати цю квартиру, проте ніхто не відчиняв дверей, біля дверей були прив’язані собаки (ця квартира виходить не в загальний під’їзд, а в окремий, вона знаходиться у напівпідвальному приміщенні). Ми опитали всіх сусідів. Ніхто з них нічого певного сказати не міг. Сказали, що дитину ніколи не бачили, нічого не знають. Ми зробили запити у дитячу поліклініку, але позитивної відповіді – що там є дитина, яка обслуговується дільничним педіатром, – не отримали. І ось у вересні надійшло повідомлення, що у пологовий будинок поступила жінка, яка себе неадекватно поводила. – У чому була її неадекватність? – Вона приїхала в пологовий будинок уже з народженою дитиною. Окрім того, в 2004 році ця жінка мала мертвонароджену дитину і звернулася в лікарню лише тоді, коли вже і її життя було під серйозною загрозою й без лікарської допомоги вона б померла. У зв’язку з цим ми змушені були негайно втручатися і з дотриманням усіх процедур підготували рішення органу опіки і піклування про вилучення дітей у державні установи, адже ситуація була загрозлива для їхнього життя і здоров’я. Чотирирічна дитинка після появи на повітрі, до речі, справила таке враження, ніби ніколи не бачила сонця, дерев... – Що ви можете сказати про стан старшої дитини? – Ніяких зовнішніх ознак, що дитина хвора чи щось таке, – нема. Так що ми надіємось, що здоров’я дівчинки нормальне. Можливо, вона трохи відстає у сприйнятті світу, але це можна надолужити. Напевне, це пов’язано з тим, що дитина була позбавлена можливості спілкуватися з однолітками, взагалі з будь-ким із сторонніх людей. У неї невеликий словниковий запас. Але вона з охотою спілкується з нянями, швидко звикає до нових людей, їй все цікаво.
РОЗПОВІДАЮТЬ ОДНОКЛАСНИКИ: „Лариса З. була найрозумнішою ученицею в нашому класі. І дуже вродливою. Висока, з русою косою, з вічними своїми бантами. Вона не обстриглась, як усі ми у восьмому класі... Рухалась плавно, ходила гордо, як дворянка, тому і нагадувала ученицю Смольного інституту для благородних дівчат. Ще десь до класу сьомого вона дружила з хлопцями-однокласниками, а в років 13 – як відрізало... Лариса раптом перестала сприймати хлопців-одноліток. Зате стала дуже пишатися своїм татом, молодим і гарним. Навіть в обнімку з ним ходила. Тішилася, що їх усі за подружжя сприймають. Дядя Коля й справді був молодшим за наших батьків, одружився у 17. Ми були підлітками, коли він нас то в ліс компанією почав вивозити, всякі цікавинки розповідати, то на машині вчив їздити. Навіть в сауну водив. Отоді й помітили, що він з Ларискою в сауні на якийсь час закривається. І навіть до декого з подруг став приставати. Дівчата почали говорити: тато Лариски до неї, як до жінки ставиться. Але тоді не всі з подруг навіть розуміли, як це – „як до жінки”...”
БАТЬКО НЕМОВЛЯТИ – ЙОГО... ДІДУСЬ? – Федоре Пилиповичу, що відомо про батька немовляти? – Ми не маємо ніякої інформації. Мама дітей на цю тему відмовляється говорити або розказує якісь версії, які не можна підтвердити. Стверджує, що батько дитини нібито знаходиться за кордоном на заробітках, проте прізвища ніякого не називає. Тим часом містом ходять чутки, що дідусь і новонародженого хлопчика, і чотирирічної дівчинки може бути їхнім батьком. Про це ми запитали і у начальника кримінальної міліції у справах неповнолітніх міста Луцька Бориса Пікуна. – Так, є такі чутки, але вони нічим не підтверджені, – сказав Борис Іванович. – Сам Микола це категорично заперечує. Встановити істину в цьому питанні може тільки суд на основі відповідної експертизи, – в тому випадку, якщо буде виникати така потреба. До того ж ця жінка – доросла людина, а кримінальна відповідальність могла б настати, якби вона була неповнолітня...
РОЗПОВІДАЮТЬ ОДНОКЛАСНИКИ: „...У старших класах вона вже з нами не вчилася. А біля хати вони завели двох великих псів – і близько не підійдеш. Десь у той період, здається, її батько розлучився з матір’ю. Донька із сином залишилися у підвалі жити з татом, а мама пішла від них у трикімнатну квартиру. Лариса вступила до університету, але так і не довчилась... Ще тоді, на першому курсі, пригадується, заговорили про те, що вона нібито народила дитину. Інші дивувались – живота ж видно не було. Але то була зима... Поговорили про це і замовкли. А дитини видно не було. Нібито хтось з родичів її забрав”.
ДОЛЮ МАЛЮКІВ ВИРІШИТЬ СУД У напівпідвальній квартирі, де живе Лариса з батьком, завжди завішені вікна (її мати виїхала з Луцька). Біля входу – собаки, які й не пустили нас до дверей. Ці люди ні з ким не контактують і ведуть ізольований спосіб життя. Не зрозуміло і за які гроші вони живуть... Лариса з батьком заборгували чималу суму за комунпослуги, їм відключили світло. Хоча, за словами працівників служби у справах неповнолітніх, у цьому бідно обставленому помешканні панує відносний порядок. Ні Лариса, ні її батько не є алкоголіками. І в квартирі – багато... книг. Помешкання буквально заставлене різноманітною літературою, в тому числі юридичною та медичною, зокрема, двома десятками томів медичної енциклопедії. Цікаво, що Лариса щоденно протягом чотирьох років вела детальні записи про харчування дитини. ...Реакція на прихід міліції у Миколи була бурхливою. Коли його відвезли до суду, дісталося матюків і судді. В результаті Микола отримав за хуліганство п’ять діб адмінарешту. Старшу дитинку відправили у державну установу. А немовля забрали ще у лікарні, коли йому виповнилось лише три доби. Наразі ж мешканці цієї дивної квартири чекають на суд. Він має вирішити долю дітей.
РОЗПОВІДАЮТЬ ОДНОКЛАСНИКИ: “... Виходить, усі – однокласники, вчителі, студенти, викладачі – знали про це. Перешіптувались, але ніхто не сказав, не допоміг Ларисі... Хоча був період, коли Лариса влаштувалась на роботу. Подружки няньчилися з нею, як з малою дитиною. Леся навіть стала жити в своєї мами. Але тільки Лариса трохи відійде, як на горизонті знову з’являється дядя Коля – і все починається по новому колу – вона йде за ним... Усі втомилися з цим боротись. І навіть мама якось сказала, що в неї доньки більше нема...”
