Ще торішньої осені жителька Сенкевичівки Горохівського району Марія Крищук, дочка Ольги Крищук, котра написала листа до редакції нашої газети, звернулась у місцеву селищну раду зі скаргою на те, що сусід Федір Ющук “відрізав їм воду”...
Ще торішньої осені жителька Сенкевичівки Горохівського району Марія Крищук, дочка Ольги Крищук, котра написала листа до редакції нашої газети, звернулась у місцеву селищну раду зі скаргою на те, що сусід Федір Ющук “відрізав їм воду”. Відповідь, яку отримала від тодішнього селищного голови Володимира Ющика, гласила: “Ваше звернення розглянуто… В своєму поясненні Ющук Федір сказав, що при встановленні водяного лічильника біля свого житлового будинку він ніяких ремонтних робіт, які б спричинили відсутність у вас води, не проводив”
Петро БОЯРЧУК
А вода, що перестала текти до Крищуків саме після того, як Федір Ющук поставив у своєму обійсті два водяних лічильники, так до них і не потекла. Ось тоді й понесла в усі кінці пошта сповнені відчаю, а водночас пересипані злістю нарікання Ольги Крищук. Першого її листа редакція одержала наприкінці минулої зими. Та чомусь не думалося, що в наш час хтось когось може позбавити водогону через побутове непорозуміння. Володимир Ющик повідомив, що питання це він вивчав особисто, і запевнив, що ні про які умисні чиїсь дії мови не може бути, а причина всьому — розрив десь на водогоні. От хай ще трохи, сказав, потепліє, візьмуть вони “рачка”, відкопають трубу, поремонтують і все владнається. При цьому пообіцяв повідомити про вирішення проблеми упродовж наступних двох-трьох тижнів. Я повірив. Не врахував, що наближаються вибори до рад, а перед виборами обіцянки владців бувають нерідко щедрішими від волинських дощів. Позаяк скаржники теж мовчали, то лишалося тільки припустити: проблему їхню розв’язано. А недавно знову прийшов до редакції лист від Ольги Крищук. “Звертаюсь до вас з приводу неправомірності дій Ющука Федора щодо відключення мені води. Видно ви засумнівались у правдивості моїх слів і проігнорували моє попереднє прохання. Звичайно, я ж проста сільська жінка, а він – людина в погонах. Але під погонами…” Не будемо друкувати тих дошкульностей , які адресувалися Федору Ющуку. Вони не вписуються у нормативну лексику. Тим більше, що підписана директором Сенкевичівської дільниці комунгоспу Дмитром Січевським та новим селищним головою Василем Редчуком і завірена гербовою печаткою довідка, ксерокопію якої долучила Ольга Крищук до повторного свого листа, стосується не Федора Ющука, а його матері. Як не дивно, вона є абсолютною протилежністю документові, що його підписав торік попередній селищний голова. І стверджує, здавалося б, неймовірне: “Дійсно Євгенія Ющук самовільно перекрила водопровід вищевказаній особі, про що заявила в присутності голови селищної ради і директора житлово-комунальної дільниці”. Цю довідку видали Ользі Крищук, щоби могла звернутись до суду з позовом на Євгенію Ющук, бо на рішення адмінкомісії вона не реагує. А селищна рада, стверджує Василь Редчук, не має достатніх підстав, аби зобов’язувати Ющуків, бо відрізок водопроводу, про який мова, не є комунальною власністю селищної ради і навіть у документах ніде не фігурує. Як розповів селищний голова, за власні кошти, хоч документально підтвердити це через стільки літ теж ніхто не може, проклав його ще наприкінці шістдесятих — початку сімдесятих років минулого століття до своєї садиби від тодішньої заготівельної контори нині покійний чоловік пані Євгенії Іван Ющук, коли узявся спорудити на теперішній вулиці Лесі Українки в Сенкевичівці власний дім. Пізніше за Івановою згодою стали підключатися до водогону сусіди. Федір Ющук, з яким я мав у цьому зв’язку розмову, сказав: — Підходили до батька, запитували і він нікому не боронив, хоч діаметр прокладеної ним труби не розрахований на багатьох споживачів і тиск води в ній щоразу зменшувався. Так з нашого двору провели собі воду і найближчі наші сусіди Стасюки та Корецькі. А Крищуки підключилися до Корецьких (останнім часом їхня хата стоїть пусткою. – П.Б.), то вже й батькової згоди не питали. І ніхто проти цього теж нічого не мав, поки все було по-людськи… Наразі ж Ольга Крищук в листі до редакції стверджує, що воду їм не відключали Ющуки, доки був живий її чоловік, який начебто міг довести, що підключався до водогону за певну плату. Інакше, мовляв, не користувалися б вони водою 17 років. З інших свідчень випливає: пішов з життя Іван Ющук, не стало Петра Крищука і з ними не стало у стосунках між конфліктуючими тепер сусідами чогось врозумливого, стримуючого. Відтак і те, що звалось “по-людськи”, раптом закінчилось. Причину Федір Ющук (колись він працював у Сенкевичівці дільничним інспектором, зараз – начальник дозвільної системи Горохівського райвідділу внутрішніх справ) бачить в особистій неприязні, що виникла між його матір’ю та Ольгою Крищук через начебто вельми “злий язик” останньої. Надто ж через постійні прокльони, що їх вона буцімто посилає на адресу Євгенії Ющук та її родини. З огляду на згадані вище особливості отриманого редакцією від Ольги Крищук листа у “злий язик” її повірити не важко. Тим часом у селищній раді про обох цих старшого віку жінок трапилося почути: “Вони — однакові”. А Федір Ющук зазначив, що мати розпорядилася перерізати водогін зі свого двору до порожньої хати Корецьких, від якої бере початок водогін Крищуків, за його відсутності. Тому, мовляв, і жодної відповідальності за це не несе. Тим більше, що офіційним господарем обійстя не є, вирішувати щось всупереч волі матері не хоче. А від Ольги Крищук я почув: “Вже навіть нашого священика просила, щоб якось вплинув на Ющуків, а нічого не помагає”. Розповіла, що сьогорічної весни, коли у стару криницю, якою змушена тепер користуватись її сім’я, натекла вода зверху, то вони з дочкою сильно отруїлись. Ситуацію загнано в тупик, а через це вона щодалі більше загострюється і щодалі більше вимагає невідкладного вирішення. Тим паче, що серед тих, хто мешкає в обійсті Ольги Крищук, — і зовсім мала дитина. І позбавляти цю сім’ю води — дійсно, не по-людськи. Прикро, що ні серед працівників селищної ради, ні серед громади розважливих і мудрих людей, котрі б посприяли покласти край тій потворній “міжусобиці”, що точиться між поважними, з великим життєвим досвідом жінками.
