Коли закінчиться тяганина навколо колишнього відомчого дитсадка “Ковельбуду”?...
Коли закінчиться тяганина навколо колишнього відомчого дитсадка “Ковельбуду”?.
Ярослав ГАВРИЛЮК
Дитячий садок колективного підприємства “Ковельбуд” називають “Веселкою” скоріше за звичкою. Тут вже давно немає вивіски на будівлі, а на дверях порожніх груп перед початком нинішнього навчального року повісили навісні замки. У дошкільному закладі сьогодні функціонує лише дві вікові групи з невеликою кількістю дітей, хоч бажаючих влаштувати сюди свою дитину – десятки, якщо не сотні. Вихователі та батьки в один голос стверджують, що генеральний директор “Ковельбуду” Володимир Сидорук все робить для того, щоб продати “залишки” садка у приватну власність. Ще наприкінці минулого року я розповідав у “Волині” про дивну метушню навколо цього закладу, про великі амбіції непоступливого будівельного начальства, байдужість чиновників та інертність правоохоронців. Так трапилось, що під час “дикої” приватизації “Ковельбуд” отримав собі у спадок двоповерхову споруду відомчого дитсадка “Веселка”. Вдавшись до хитрощів, начальство підступно реорганізувало підприємство та дошкільний заклад в єдину юридичну особу. Зрозуміло, що це стало підставою для скасування міською владою державної реєстрації садка, який до цього був окремою структурою і функціонував на підставі власного статуту. На що дивилися працівники місцевого відділення Фонду державного майна, “батьки” міста, а також органи прокуратури – важко сказати. Не маючи законних підстав та коштів для утримання дитячого садка, нинішнє керівництво “Ковельбуду” вирішило його закрити всіма способами. Уже після критичної статті у газеті “Волинь” відбулася сесія Ковельської міської ради. Оскільки на сесійне засідання прибув начальник регіонального відділення ФДМУ по Волинській області Іван Устянчук, то депутати почали свою роботу із проблеми садка. Устянчук, якому відразу ж надали слово, розповів, що з цього питання він особисто їздив до голови Фонду держмайна України Валентини Семенюк на консультацію, і звернувся до ковельського міжрайонного прокурора Сергія Масалова з таким проханням: “Подайте на нас (Фонд держмайна — Я.Г.) до суду з приводу неправильної приватизації дитсадка. Його треба відсудити і передати в міську комунальну власність”. — Дитячий садок повинен працювати за призначенням, а не так, як вони хочуть його продати – за шістсот чи п’ятсот тисяч гривень і зробити там нежитлове приміщення, – сказав Іван Устянчук. – Звертаюся до розуму та совісті керівників “Ковельбуду”, щоб вони із патріотичних почуттів передали садок у комунальну власність міста. Думку міжрайонної прокуратури озвучив тодішній заступник прокурора Олександр Борщ, пообіцявши усім присутнім, що такий позов незабаром буде подано, мовляв, не можна об’єкти соціальної сфери, яким є дитсадок, передавати у приватну власність. Хоча до цього міська влада просто таки “бомбардувала” міжрайонну і обласну прокуратури клопотаннями, щоб вони відстоювали права держави. У свою чергу, прокурори були солідарні між собою, відповідаючи владцям стандартними відписками про те, що “підстав для прокурорського реагування немає”. Як бачимо, пройшов час – і почали лунати інші заяви. До речі, на тому сесійному засіданні один із найактивніших депутатів Ковельської міської ради Сергій Товкач намагався з’ясувати в Івана Устянчука: чому представники Фонду держмайна України неякісно здійснювали нагляд за “Ковельбудом” на предмет дотримання умов приватизації і що завадило їм вчасно звернутися до правоохоронних органів та суду? Цікавило народного обранця й те, наскільки справедливою, так би мовити, була ціна за об’єкти соціальної сфери, приватизовані свого часу трестом “Волиньбуд”. У 1993 році, коли відбувалася приватизація всього цього майна, Кабмін прийняв постанову, яка регламентувала проведення індексації основних засобів. Але у Ковелі, за словами Сергія Товкача, різниця вартості приватизованих основних засобів коливається від десятків до кількох сотень разів. Іван Устянчук уник прямої відповіді на гостре питання. А спостерігаючи за тим, як Володимир Сидорук давав інтерв’ю ковельським журналістам, особисто у мене склалась думка, що за генеральним директором “Ковельбуду” “стоїть” якась досить впливова постать, а, може, навіть і не одна. Зрештою, судовий процес “пішов” явно із “скрипом”. Я не стверджую, що деякі працівники Ковельського міськвиконкому свідомо не з’явились на одне судове засідання, на інше – прибули, але разом із представником прокуратури не були до нього готові, нехтували із відправкою до високих столичних інстанцій уже прийняті міської радою звернення з приводу дитячого садка тощо. І це при тому, що і міська влада, і органи прокуратури публічно запевняли у підтримці справедливих вимог трудового колективу дошкільного закладу та його батьківського комітету. — З цього приводу виникає питання: хто із посадовців і чому, всупереч законодавства, зацікавлений у затягуванні часу, щоб звернення депутатів міської ради не були вчасно направлені до вищих державних органів, і тим самим вже не вперше сприяє керівництву “Ковельбуду”? – говорить колишній депутат Ковельської міської ради Олексій Будков, який і сьогодні активно відстоює інтереси виборців. Господарський суд Волинської області задовольнив позовну заяву прокуратури, визнавши недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства “Волиньбуд” в частині передачі у власність дитячого садка “Веселка”. Якщо регіональне відділення Фонду держмайна України, як один із відповідачів по справі, підтримало позовні вимоги повністю та просило визнати садок об’єктом комунальної власності міста, то “Ковельбуд” позов не визнав і, не погодившись із судовим рішенням, оскаржив його. У липні цього року Львівський апеляційний господарський суд несподівано прийняв постанову, якою позов прокуратури було залишено без розгляду. При цьому суд прийшов до висновку, що правовідносини, в яких прокурор пред’явив позов, не пов’язані із захистом інтересів держави, оскільки відповідно до Конституції України з набуттям чинності Цивільного кодексу відбулось розмежування комунальної власності від державної. Львівський суддя зазначив, що позов прокурора не може бути розглянутий по суті, бо підписаний особою, яка не має на це відповідного права. А як же тоді бути із чинним законодавством про освіту, де чорним по білому сказано, що заклади освіти, які засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають державний статус?! Чому апеляційний господарський суд не врахував цю норму закону? Про те, що садок перебував саме у державній власності, свідчить також і те, що даний об’єкт був предметом договору купівлі-продажу державного майна, укладеного між регіональним ФДМУ та організацією орендарів підприємства “Волиньбуд”. Справа садка “Веселка” нині знаходиться на розгляді у Вищому господарському суді України, який має поставити крапку в цій майновій епопеї.
