Цьогорічний сезон цукроваріння на Волині розпочався пізніше, ніж зазвичай. Причиною тому стали погодні умови. Внаслідок дощів цукристість буряків на початку вересня становила лише дванадцять відсотків, та й фізична маса коренеплодів була меншою від зеленої маси...
Олена ДУДКЕВИЧ
Цьогорічний сезон цукроваріння на Волині розпочався пізніше, ніж зазвичай. Причиною тому стали погодні умови. Внаслідок дощів цукристість буряків на початку вересня становила лише дванадцять відсотків, та й фізична маса коренеплодів була меншою від зеленої маси.
Тому сільгоспвиробники не поспішали збирати врожай солодких коренів. Відповідно пізніше запрацювали і цукропереробні підприємства області, адже довелось чекати кілька днів, щоб накопичити необхідну кількість сировини. Першими в області солодкий продукт зварили на підприємстві “Європацукор”, що працює в Іваничах. Другим у цей процес включився Гнідавський цукровий завод, потім Горохівський, і лише на минулому тижні запрацював “Володимирцукор”. Як розповіли в обласному управлінні агропромислового розвитку, в цілому врожай цукрових буряків по Волині цьогоріч непоганий. Цукристість в середньому становить 16 відсотків, забрудненість – у межах норми. В окремих районах врожайність у порівнянні з минулим роком виросла на 20-50 центнерів з гектара. Та найкращих результатів у вирощуванні солодких коренеплодів вдалося добитись все-таки сільгоспвиробникам Луцького району. Середня врожайність цукрових буряків тут становить 373 центнери з гектара, але є площі, де буряки видають понад 500 центнерів. Сільськогосподарське приватне підприємство “Рать” Луцького району, незважаючи на нестабільність ситуації в агропромисловій галузі, вже встигло посіяти озимину та викопати половину цукрових буряків. Вдалося це завдяки потужній висококласній техніці і вмілій організації роботи. - Минулоріч послуги по копанню цукрових буряків нам надавав Гнідавський цукровий завод, - розповідає керівник господарства Віктор Шумський. – Але потім, коли ми порахували втрати, то вийшло, що в землі залишилось дві тисячі тонн буряків. Тому в цьому році прийняли однозначне рішення – придбати власний бурякокомбайн. Обійшовся він нам недешево, але за два роки така техніка себе окупить. Комбайн німецького виробництва і справді належить до техніки високого класу, обладнаний найсучаснішими механізмами і комп’ютерними програмами. Навчати наших спеціалістів працювати на такому комбайні приїжджали німці. Тепер на ньому трудяться працівники господарства цілодобово. Завдяки потужності техніки за добу викопують 25 гектарів буряків. Це вирішило чимало проблем. Як розповів Віктор Анатолійович, у попередні роки до копання цукрових буряків доводилось залучати аж 200 жінок. Крім того, на полі працювали трактори, які підорювали солодкі корені, автобуси, які підвозили людей, їдальня, яка харчувала працівників. Тепер усього цього клопоту вдалося позбутися. Звісно, керівник господарства переживає за те, що такі підходи певною мірою породжують безробіття, але такі вимоги часу і технологій. У “Раті” цьогоріч цукрові буряки вирощували практично без затрат ручної праці, тричі вносили гербіциди для боротьби з бур’янами і врешті отримали хороший врожай. На полі, яке ми відвідали, доводилось бачити буряки по 4-5 (!) кілограмів кожен. Солодкі корені “Рать” здає на Гнідавський цукровий завод. Співпрацею з цим переробним підприємством задоволені, адже тут існує індивідуальний підхід до кожного клієнта. Скільки господарство отримує за тонну зданих буряків, Віктор Анатолійович так і не зізнався, але сказав, що платять добре. Всього ж господарство сподівається зібрати понад 20 тисяч тонн солодких коренів і отримати щонайменше 1700 тонн цукру. При цьому Віктор Шумський розповів, що підприємство має ще 500 тонн цукру з минулорічного врожаю. - Банки накопичують золото, а ми, - жартує господарник, - цукор. Це – наша валюта. Жарти ці з присмаком гіркоти, бо ж, за словами виробника, у нашій державі складається парадоксальна ситуація. Якщо отримаєш більший врожай, то дуже радіти не доводиться, адже з одного боку вкладаєш набагато більше, а прибутку маєш менше, бо якщо краще вродить, то ціни падають. Ось і цьогоріч перед початком цукроварного сезону оптовики купували цукор по 3,95-4,00 гривні, а сьогодні ціна вже впала на гривню. Далеко не з оптимістичним настроєм зустріли цукроварний сезон переробні підприємства області. За словами директора ВАТ “Горохівський цукровий завод” Анатолія Притулюка, в нашій державі робиться все, аби поставити цукрову галузь на межу виживання. Навіть у порівнянні з минулим роком ціни на газ, залізничні перевезення, запчастини зросли удвічі. Якщо у 2005 завод купував газ по 440 гривень, то тепер по 800, минулоріч при перевезенні за тонно-кілометр доводилось платити 30 копійок, сьогодні вже 50. Зі всіма здавачами переробники намагаються працювати за договором, а розраховуються залежно від того, наскільки затратним є доставка цукрових коренів до підприємства та від відсотка цукристості і забрудненості. Найбільше серед фізичних осіб отримують ті, хто знаходиться найближче до заводу, - 70 кілограмів цукру за тонну буряків та в середньому по півтонни жому. Якщо ж буряки підприємству доводиться возити за 35-45 кілометрів, то тоді селянам дістається тільки 65 кілограмів цукру. Надто дороговартісною є тепер доставка, - пояснюють переробники. З юридичними особами завод працює за двома схемами, тобто може розраховуватись грішми за здану цукросировину, або ж на давальницьких умовах - сорок відсотків цукру забирати за переробку, решту віддавати сільгоспвиробникам. Яка схема є популярнішою? Важко сказати. Це вже, що кому підходить. Судячи з усього, копання цукрових буряків на Волині закінчиться швидше, ніж посівна. Є надія, що дефіциту солодкого сипучого продукту в цьому році не буде, адже, за словами начальника управління агропромислового розвитку Анатолія Аршуліка, цукровики збираються виробити цукру у три рази більше від потреб області. Але чи побагатшають вони від того?
