— Чому відповідальність за аборти у нас покладається, як правило, тільки на жінку?
— Чи налагоджене у нас сексуальне виховання жінок і чоловіків? Хто цим повинен займатися?..
— Чому відповідальність за аборти у нас покладається, як правило, тільки на жінку? — Чи налагоджене у нас сексуальне виховання жінок і чоловіків? Хто цим повинен займатися?
Михайло НОВОСАД, завідувач жіночої консультації Нововолинської центральної міської лікарні: — Складне питання... Почну з того, що у нас аборти — справа добровільна. Лікар може дати поради лише з точки зору медичних показів, здоров’я жінки. Релігія, і в цілому мораль, у даному питанні — це особисте. У нас нема закону, який би забороняв аборти. Та й, на мою думку, суспільство поки що не готове його сприйняти. Адже тут важливу роль відіграє психологічний момент, і у тій царині в нас ще роботи — непочатий край. А силові методи ні до чого доброго не приведуть, виросте лише злочинність... — Не налагоджене. До цієї роботи мають бути залучені як медики, так і юристи, психологи, вчителі. Звичайно, епізодично вона ведеться. Взяти хоч би жіночу консультацію. Ми ходимо з лекціями у навчальні заклади. У нас діє кабінет планування сім’ї та репродукції людини, зовсім недавно ввели посаду психолога. Працюють і в центрі соціальних служб для сім’ї, молоді, створеному при міськвиконкомі. Але в цілому ця робота не є повною і повноцінною. А для такої потрібен, очевидно, якийсь спеціальний центр, у якому б зусилля всіх названих вище служб працювали злагоджено і цілеспрямовано. Знаю, що за кордоном розроблені цілі програми по статевому вихованню. А нам ще до того потрібно йти довго.
Світлана К., бухгалтер, м. Нововолинськ: — Можливо тому, що жінка фізіологічно більше пов’язана з майбутньою дитиною. Вона її виношує, дає їй життя — тому остаточне вирішальне слово було, є і, напевно, ще довго буде за нею. Бо жінка споконвіків була продовжувачкою роду, і так вже склалось, що саме на ній — найбільша відповідальність за те, народжувати чи ні. — Звичайно, що сексуальне виховання як система у нас відсутнє. Бо кожну проблему можна якнайшвидше вирішити, якщо до неї підійти комплексно. Вирішальну роль тут, як багато в дечому, має відіграти сім’я, адже саме там дитина отримує перші необхідні життєві навики, звідти йде основа для подальшого формування світогляду. Згодом — школа. Напевно, доцільно було б ввести у навчальні програми години сексуального виховання. Бо, буває, що слово вчителя для дитини є більш авторитетним і вагомим. А взагалі, всі інституції, які працюють з підлітками, повинні зачіпати і таку важливу сферу.
Ірина РИБАЧУК, завідуюча відділом виховної роботи Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти: — Вважаю, неправильно покладати відповідальність за аборти лише на жінку. Слід з юних літ і юнаків, і дівчат готувати до того, що вони обоє відповідальні за майбутню сім’ю, щоб поряд з ними завжди були їх наставники — вчителі, батьки, щоб шкільна програма, хоч і позакласна, “Усвідомлене батьківство” була у центрі уваги і шкільного, і подальшого життя молодих людей. Не варто поспішати у такій дуже важливій справі, як батьківство. Мені просто моторошно стає, коли читаю про те, що вже у тринадцять років дівчатка народжують і часто-густо відмовляються від дітей. А ще ж ми не знаємо достеменно скільки їх у ранньому віці роблять аборти, що позначається не тільки на демографічній ситуації, а й на всьому їх подальшому житті. — Ми маємо немало різних шкільних програм, проектів, розроблених докторами педагогічних, філософських наук, знаними педагогами, зокрема, і такий — “Як збуваються і розбиваються мрії”. Вони повинні сприяти вихованню духовності, а значить відповідальності за свої вчинки і найперш таку важливу справу, як материнство, батьківство. Моє глибоке переконання, що саме виховання духовності повинно бути головним у діяльності шкіл. Не треба соромитися і називати речі своїми іменами, що стосується сексуального виховання молодих людей. Тут роль школи беззаперечна, хоч, звичайно, не можна знімати відповідальності за те, якими виростуть діти, і з їхніх батьків. На превеликий жаль, при всій чималій кількості програм, дуже цікавої і потрібної літератури, яку інститут безкоштовно передає у школи, проблема виховання духовності, відповідальності, сексуального виховання дівчат і хлопчиків далеко і далеко не є вирішеною на сьогоднішній день.
Віталіна ЧУМАК, координатор проектів Волинського обласного об’єднання “Волинські перспективи”, перекладач: — Так виховане суспільство, є певні стереотипи, які не викорінити. Зрештою, у питанні, робити аборт чи ні, останнє слово, як правило, за жінкою. Що ж до тендерних стереотипів, то там узагалі темний ліс. Відповідальність за аборт має бути спільною, це зрозуміло. — Недостатньо. Сексуальне виховання дитині мають давати батьки, школа. З підлітками варто проводити спецкурси, організовувати зустрічі з психологами. Раді допомогти будуть і громадські організації. Нас, зокрема, запрошували у школу з лекціями. Найкраще зацікавлювати учнів відеофільмами або запрошувати на зустріч з ними осіб, які на власному негативному прикладі показали б, як не варто діяти у тій чи іншій ситуації.
Оксана ВАШКЕВИЧ, редактор відділу новин Волинського представництва радіостанції "Наше радіо": — Не думаю, що тільки на жінок, якщо це сім’я, тоді в більшості випадків рішення приймають двоє, звичайно, є винятки… Коли ж пара не одружена, чоловік може часом злякатися відповідальності й залишити жінку наодинці з проблемою. І тоді увесь тягар рішення лягає на жіночі плечі. — Загалом не налагоджене. Батьки сучасної молоді переважно люди радянської закалки, того часу, коли в країні сексу не було, а тому цю тему з дітьми не обговорюють. Молодь бере інформацію або з розповідей старших друзів, або з власного, часто "гіркого" досвіду. Сподіваюся, що за 5-10 років підлітки будуть більш обізнані, до того ж, вони, найімовірніше, розповідатимуть своїм дітям про сексуальне життя значно раніше, теоретичну основу здорового статевого життя закладуть.
Євген МАРТИНЧУК, торговий представник: — Тому що лише вона остаточно вирішує, йти їй під ніж, чи ні. Може, з погляду чоловіка – то звичайне хірургічне втручання на кшталт апендициту, та й усе. Будь-яка жінка чітко розуміє, що вона убиває життя, а також те, що, можливо, матиме проблеми зі здоров’ям. — Напевне, зараз рівень сексуального виховання таки зріс – батьки не соромляться розмовляти з дітьми “про це”, інакше, зрозуміло, дитина почерпне інформацію з екрана телевізора. Наскільки знаю, до сексуального виховання долучається і школа. Але все одно це завдання лише батька і матері.
