ІЗ ЧИТАЦЬКИХ КОНВЕРТІВ: «Посідали лебеді на воду...»

«Саме такі слова із відомої пісні зринули в пам’яті, коли я прошкувала вулицею Заводською, що в селі Баківці Луцького району. І зупинилась у замилуванні від баченого. Сонячні блискітки золотаво переливались на дзеркалі ставка довкола сімейства гордих лебедів.

Білосніжні лебідь і лебідка повільно пливли в оточенні п’яти рудуватих лебедят, котрі навіть більші були за маму-тата! Спочатку я подумала, що це якісь мутанти. Однак, місцеві жителі пояснили, що молоді лебеді завжди від народження мають таке забарвлення, а вже наступного року стануть білосніжними. А ще повідомили, що молодих лебедів було аж шість! Та якогось дня, коли після польоту всі дружно сідали на воду, один з них крильми зачепився за електропроводи і загинув. Діти похоронили цього великого красивого птаха. Любувалась і думала: може, справжня любов притаманна тільки цим величним птахам? Повчитися б нам, людям, у них» — написала до редакції наша читачка і поетеса Галина Зелінська із с. Суховоля Луцького району.