А СУДДІ У ШАЦЬКУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ НЕ ЗНАЙШЛОСЯ...

У нашому озерному краї хочуть нарешті навести порядок у земельних питаннях.

Олександр НАГОРНИЙ

У Шацьку провели екскурсію для місцевого судді, щоб переконати в тому, що місць у центрі селища чи поряд для забудови немає. У Світязі сільські депутати на заяві служителя Феміди про бажання отримати земельну ділянку для зведення конче необхідного будинку поставили хреста (в переносному значенні, звісно). Цей факт заінтригував.
Відомо, що волинські можновладці, круті і дуже спритні фірмачі протягом багатьох років інтенсивно і без перешкод освоювали територію біля озер. Але невже настільки, щоб місцева влада вже не могла виконати чинне законодавство щодо забезпечення суддів житлом?.. І невже спритники з великими кишенями мають у нашому суспільстві більшу вагу, ніж судді?
Цікавимося у світязького сільського голови Миколи Цвида, як таке могло статися і як депутати думають виходити з конфузної ситуації. Микола Васильович показав листа з райдержадміністрації за підписом голови Леоніда Кислюка, який просить допомогти судді, і обіцяє знову винести це питання на розгляд наступної сесії сільської ради. Він вкотре пояснює, що сільські депутати вирішили не надавати земельні ділянки ні своїм людям, ні приїжджим, аби не допускати нових порушень законодавства. Тут справді найхитріші і найвпливовіші лучани давно поставили дачні будинки біля лісу та озера, відхопили значну територію і тепер навіть перепродують землю. На цій землі розміщено стільки “готелів”, що уже навіть електрична мережа не витримує влітку. Але чому раніше не проявляли такої принциповості у земельних питаннях, як зараз, чому жоден із численних порушників не поніс заслуженого покарання? І де був тоді той же Леонід Кислюк, адже всі ці порушення відбувалися на його очах?
Тим часом курортний бізнес, а разом з ним — будівельний ажіотаж триває. На кожну сесію сільської ради до розгляду пропонується для півста заяв. Звісно, частина молодих сімей справді потребує житла, інші прагнуть вкласти капітал в нерухомість чи перепродати ділянку (треба дивитись правді в очі). І для того, щоб спланувати вулиці чи виготовити новий генплан забудови, необхідні немалі кошти. Голова каже, що на 6—8 спланованих нових вулицях (а така можливість є, правда, не біля озера) за два роки ділянки під індивідуальне будівництво будуть розібрані. Що ж вирішив місцевий орган самоврядування, щоб вгамувати ажіотаж?
— Наші люди мають змогу заробляти, тому й хочуть будуватися, — розповідає Микола Цвид. — Біля “рибальського куточка” навпроти озера Світязь є ділянка землі, яка викликає великий інтерес луцьких фірм. Ми створили комісію по проведенню аукціону, затвердили положення. Незабаром матимемо містобудівне обгрунтування на ділянку, підготують нам експертну оцінку землі, проект відводу... Словом, тільки таким чином ми можемо заробити на проектну документацію хоча б на зміни до генплану забудови. Тут ми використаємо досвід Шацька.
Тож сподіваємося, що й приїжджий суддя з сім’єю, який наймає квартиру, отримає право будуватись.
У селищі Шацьк справді планується провести новий конкурс та продаж земельної ділянки площею майже два гектари в урочищі Гряда. Відома уже стартова ціна — 530 тисяч гривень. Ці кошти будуть направлені в бюджет розвитку селища, як, до речі, і від попереднього продажу на конкурсній основі 140 земельних ділянок. Частину коштів буде спрямовано на розробку проектної документації забудови селища.
— Для Шацька розбудова — неабияка проблема, бо навколо озера — болото, ліси, територія парку, земля, яку належить розпаювати, — розповідає селищний голова Віктор Сорока. — Планується освоїти десятигектарну площу в урочищі Хороми, де прокладена дорога, є електромережа. Заяв від місцевих жителів та іногородніх на будівництво є дуже багато, а ми відмовляти згідно з чинним законодавством нікому не маємо права.
Однак, як це не дивно, в Шацькому районі попри ажіотаж навколо земельних ділянок спостерігається і протилежне явище. Люди не хочуть брати земельних паїв. Показник по розпаюванню колишніх колгоспних земель тут набагато нижчий, ніж в інших районах.
Був, щоправда, один інцидент, який суттєво затягнув процес розпаювання, коли декілька чоловік якимось чином отримали земельні паї за озером Пісочним, біля так званої “Піцунди”, де, очевидно, розраховували збути цей пісок під дачі. Заступник начальника відділу земельних ресурсів Віталій Юрчук повідомив, що судова тяганина завершилась, і ця земля (де родить хіба що ріденьке жито та люпин) відійде для паювання жителів села Мельники.
Однак не так просто зібрати правомочні загальні збори, щоб затвердити матеріали інвентаризації земель, провести підготовчу роботу по отриманню кожним селянином державного акта і виділення ділянки в натурі. Частина селян, особливо пенсіонерів, воліє залишатися з сертифікатами, оскільки боїться сплати прибуткового податку з фізичних осіб. Також, якщо на людину припадає в сукупності певна кількість землі, вона не може зареєструватись у центрі зайнятості. І тільки конкретна роз’яснювальна робота, знайомство з чинним законодавством можуть посприяти роздержавленню землі в районі.
Насамкінець наведемо оптимістичні слова заступника голови Шацької районної ради Володимира Захарка:
— Запевняю, що після березня 2005 року порушень законодавства по земельних житлових питаннях не відбувалось, незаконні рішення не приймались.
І не будуть прийматись? Живі, як мовиться, перекази, та віри їм не ймеш.