Так назвала колись Людмилу Лежанську відома поетеса Галина Гордасевич, яка, на жаль, також відлетіла вже із земних доріг...
Так назвала колись Людмилу Лежанську відома поетеса Галина Гордасевич, яка, на жаль, також відлетіла вже із земних доріг.
Уродженка с. Вербичне Турійського району, з дитинства прикута до ліжка, Людмила писати вірші почала рано, але довго не наважувалася виносити на суд людей свої літературні спроби. Підтримували її морально, давали поради щодо поетичної творчості волинські письменники Іван Чернецький, Василь Гей, Віктор Лазарук та інші. Духовною підтримкою були й листи від Олеся Гончара, Ганни Світличної, Юрія Смолича. Своїх друзів Людмила називала “сонячними людьми”. Її вірші друкувалися у літературних часописах і збірниках, у 1980 році вийшла її збірка “Поезії”, а згодом — збірочка віршів для дітей. Виповнилося 25 років від дня смерті української поетеси Людмили Лежанської, яка у своїй творчості йшла “крізь біль — в життя. До світла!”. З цієї нагоди у Волинському краєзнавчому музеї відбувся вечір пам’яті “Сонце крізь серце”, в якому взяли участь волинські письменники, друзі Людмили Лежанської. Поетеса Олена Криштальська поділилася спогадами про Людмилу і подарувала музеєві листи, отримані від неї. Вперше прозвучали музичні твори, написані учнями та викладачами Луцької музичної школи № 1, та пісні Ярослава Найди на слова Людмили Лежанської. На вечорі була розгорнута виставка з фондів музею: світлини, рукописи, нагороди, листування, публікації.
