"Поширилася чутка, ніби дано вказівку міліціонерам-даішникам не пускати автомашини за картоплею на Волинь. Кажуть, на кордоні Рівненщина—Волинь стоять машини, яких не пропускають. Ми, селяни, накопали тієї картоплі, щоб продати або обміняти на олію, треба дітей одягнути та взути..."
Ажіотаж, що недавно відбувався на зерновому ринку, викликає тривогу в селян, які живуть з вирощування картоплі. Вони заждалися вантажних автомашин з південних та східних областей. Років п’ять підряд регулярно приїжджали міняйли із зерном, олією, кавунами та іншою сільськогосподарською продукцією. Доходило навіть до казусів: одного разу в Шацький район з Одеси завезли дешеве сало. Не обходилося й без елементарного обману — гендель є гендель. І все ж південна пшеничка дуже виручала волинських селян, коли йшлося про випічку власного хліба та відгодівлю свиней. Страх позбутися цього і змусив їх написати листа в редакцію: “Поширилася чутка, ніби дано вказівку міліціонерам-даішникам не пускати автомашини за картоплею на Волинь. Кажуть, на кордоні Рівненщина—Волинь стоять машини, яких не пропускають. Ми, селяни, накопали тієї картоплі, щоб продати або обміняти на олію, треба дітей одягнути та взути. І кожен сподівався якусь копійку одержати. Заготконтора пропонує ціну 43 копійки за кілограм, але здавати без передоплати ніхто не хоче. Але хіба це не насмішка — 40 копійок за такий тяжкий труд? Ми хочемо почути на сторінках нашої газети правду про ймовірність такої заборони і допомогти нам продати картоплю”. Ось такі просьби надійшли від селян Любомльського та Шацького районів. Насамперед ми звернулися до керівництва обласної державтоінспекції за роз’ясненням, хоча логіка підказувала, що такого абсурдного розпорядження ніхто не міг дати. Адже в основному всі зацікавлені, щоб селяни, які й так постраждали від кривдних реформ, збули свій врожай. Звичайно, можуть мати претензії податківці до такого бартеру, але все-таки йдеться переважно про обмін продукцією з індивідуальних сільськогосподарських господарств. Працівники ДАІ підтвердили, що ніякого транспорту з півдня вони не затримують. Ми попросили голову Шацької районної ради Леоніда Кислюка прокоментувати ситуацію із заготівлею картоплі. — Ніяких перепон з боку міліції немає, звісно, окрім питань, які належать до компетенції правоохоронців, — сказав Леонід Петрович. — Ніякої інформації про тиск з боку будь-якої адміністрації я не маю. У нас проведено збір бульби для медичних закладів. Сільські ради працюють над тим, щоб відбулося в селян оновлення сортів картоплі, а для цього насіння обмінюється взаємовигідно на сортовипробувальних станціях. Машини з східних областей приходять, але їх небагато. Наші консультації з народним депутатом України Євгеном Кирильчуком, з спеціалістами дозволили трохи з’ясувати ситуацію. Виявляється, картопля добре вродила в Чернігівській, Сумській і навіть у Вінницькій областях. Туди і їдуть. Ряд областей, як відомо, потерпіли від посухи. І все ж непогано зародила бульба на півночі Кіровоградської області, в деяких районах інших регіонів. А на обмін до волинян їм ні з чим їхати — зерна немає. Є, щоправда, надія, що міняйли з’являться із зерном кукурудзи, олією, оскільки соняшник добре вродив і до його обмолоту тільки приступають. Поки що про закупівлю чи контрабанду турецької чи якоїсь іншої картоплі не чути. Хоча такі прецеденти вже були за часів правління Павла Лазаренка. Як бачимо, на перший план виходить збут селянської продукції. Хлібороби вже втратили кошти від низьких цін на молоко та м’ясо. Худобу довелося масово збувати. І якщо не одержать хоч якихось прибутків від картоплі, то, ймовірно, площі теж доведеться зменшити. Хоча рік на рік не приходиться. Але якщо волинські селяни будуть залежати від того, чи матимуть біду їхні брати на сході та півдні, то що ж це за організація сільського господарства? Хто, як не уряд, облдержадміністрації повинні відслідковувати, прогнозувати, допомагати планувати площу посівів сільськогосподарських культур і збут врожаю? Чому хлібороби з своїми турботами кинуті напризволяще у вир анархічних ринкових відносин? ... Спеціалісти радять надійно закопати бульбу на зиму і сподіватися, що за насінням все-таки приїдуть гінці. Олександр НАГОРНИЙ.
