Коли Радянський Союз вже дихав на ладан, у Москві вирішили створити на Волині інститут, який би вивчав таку галузь, як луківництво, обравши місцем його “дислокації” Ковель. На околиці міста залізничників поблизу вулиці Ватутіна із земель запасу Ковельської районної ради було виділено 54 гектари для будівництва наукового містечка із школою, дитячим садком, культурним центром та іншою інфраструктурою для працівників вищого навчального закладу. Проектанти виготовили генеральний план забудови, проектно-кошторисну документацію, яку погодили усі відповідні служби. Втім, звести встигли лише чотириповерховий адміністративно-лабораторний корпус, але і його до кінця не довели. Через економічну кризу припинилося будь-яке фінансування. На ковельському інституті у столиці поставили “хрест”. Власником споруди без вікон і дверей та всієї цієї землі залишилося Волинське науково-виробниче об’єднання “Трави”, що підпорядковується Міністерству аграрної політики України. Генеральний директор об’єднання, кандидат сільськогосподарських наук В’ячеслав Щесюк звернувся до міністерства з пропозиціями відносно майбутнього будівлі, на охорону якої щороку доводилося вишукувати до 40 тисяч гривень. Пропонувалося добудувати об’єкт, так би мовити, законсервувати його до кращих часів і продати. Столичні чиновники, не довго думаючи, зупинилися на останньому варіанті. І ось кілька років тому Волинське регіональне відділення Фонду державного майна України продало споруду “з молотка” підприємцю із Луцька на прізвище Кобак за якихось 50 тисяч гривень, хоч держава вклала у будівництво майже два мільйони гривень. Ось такий торг нашим спільним майном. Де ж тоді держава буде багатою? Договір купівлі-продажу від імені ФДМУ підписав заступник начальника регіонального відділення Василь Крутій. - Я виходив із пропозицією, що хочу купити цей корпус, – каже В’ячеслав Щесюк. – Мені назвали суму. Я таких грошей не мав. І ця сума, яку мені назвали, раптом стала втричі меншою. І що, сісти і кричати?! Генерального директора НВО “Трави” можна зрозуміти, бо він багато сил доклав до цієї будови. Коли зводився корпус, міліція разом із прокуратурою займались розслідуванням кримінальної справи, порушеної відносно В’ячеслава Щесюка. У місцевій пресі тоді правоохоронці стверджували, що, перебуваючи на відповідальній посаді, В’ячеслав Федорович використовував своє службове становище в корисливих інтересах і нібито його протиправними діями обкрадений на велику суму колектив, держава. Тривалий час він пробув у слідчому ізоляторі, але справа до суду не дійшла. Якщо державні мужі так бездарно проторгувалися з майном, то пан Щесюк почав по суті задарма роздавати земельні ділянки під забудову, саме ту землю, де мало бути наукове містечко. У грудні 2005 року та у лютому 2006 року, тобто перед самими виборами, генеральний директор НВО “Трави” погодив, аби Ковельська райдержадміністрація, як орган виконавчої влади у районі, надала земельні ділянки по 0,25 гектара сорока особам, серед яких – “потрібні” люди: представники державних органів влади, родичі чиновників, керівників установ та організацій, силових відомств. Географія проживання цього панства – від Ковеля до Луцька, включаючи Ковельський, Турійський, Камінь-Каширський та Маневицький райони. Невже всі вони мають стосунок до НВО “Трави” та наукової діяльності? Закон дозволяє надавати земельну ділянку під забудову площею не більше 25 соток тільки у межах села. Чому так щедро роздавав землю наукової організації за межами населеного пункту Щесюк і якими принципами він при цьому керувався, – вирішили з’ясувати автор цих рядків та депутати Ковельської районної ради Адам Михальчук (БЮТ) та Володимир Шпіка (СПУ). До речі, по сусідству із володіннями об’єднання “Трави” Дубівська сільська рада кілька місяців тому продала з аукціону 17 земельних ділянок, заробивши для своєї громади небагато-немало – півмільйона гривень. На деякі ділянки було по вісім претендентів. “Клаптики” землі продавалися за ціною від 26 до 35 тисяч гривень. Це й не дивно. Попит на землю під забудову в околицях Ковеля, мер якого хоче зробити місто “стотисячником”, є чималий. По одній лише Дубівській сільській раді на сьогодні є більше двохсот заяв з проханням надати ділянку для будівництва індивідуального житла. - Ми знаходимося практично у межах міста Ковеля, тому земля тут дуже приваблива, – каже Дубівський сільський голова Павло Безека. – Але деякі люди на цьому роблять бізнес. Приїзд на територію об’єднання “Трави” народних обранців В’ячеслав Щесюк зустрів не дуже дружелюбно, особливо його чомусь роздратувала поява Володимира Шпіки – голови постійної депутатської комісії, яка займається питаннями етики, законності та боротьби із злочинністю. - З вами я не хочу говорити взагалі, хлопці. Шпіка приїхав мене щось випитувати. Хто він такий для мене?! – заявив В’ячеслав Щесюк і фамільярно та грубо звернувся до Володимира Шпіки: – Та ти мого мізинця не вартий! Я – кандидат наук! Ти смієшся над наукою, поняття не маєш, що таке наука. Ти не пройшов того шляху, що я. А ревізувати мене ти ще не доріс… Втихомирити грубість запального науковця було не так-то й просто. - Як так могло статися, що ви “одній хаті” даєте три ділянки? – спробував “перевести” мову в ділове русло Адам Михальчук. - Я дав би й десять, – не моргнувши й оком, відповів Щесюк. – Ось чоловік поруч з нами будується, то про нього можна хороший нарис написати, як він із розібраних корівників цеглу збирав і тепер хату собі зводить. Такому “героя” треба давати. А щодо ділянок, то я казав ще Карп’юку (колишньому голові Ковельської райдержадміністрації), що давав би землю під забудову аж до самого Каменя-Каширського. Що у нас землі мало?! Ні генерального плану на забудову, ані державного акта на землю В’ячеслав Щесюк нам так і не показав, мовивши, що документи знаходяться не в нього, а у його бухгалтера. Чи письмово узгоджував він свої дії з Міністерством аграрної політики України, чи корегувався генеральний план забудови, – ми також не дізналися. На тому наша дискусія з емоційним генеральним директором, до речі, депутатом Ковельської районної ради від БЮТ, закінчилася. А от у розмові з кореспондентом газети “Волинь” начальник відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Ковельської райдержадміністрації Анатолій Зінчук сказав, що земля, на якій мало бути наукове містечко луківників-травознавців, уже відсотків на сімдесят роздана під забудову і порядку тут ніколи не було, а документи взялися доводити до пуття лише не так давно.
