Коли б лучанин Яків Кушнір захотів за рибальською звичкою, розвівши руки, показати, яка,— ну от-такенна — щука йому впіймалася саме «на Михайла», то... рук йому б, мабуть, забракло! Ну і, звісно, ніхто б не повірив! Тому доведеться тепер чоловікові довіку носити в кишені нашу газету...
Коли б лучанин Яків Кушнір захотів за рибальською звичкою, розвівши руки, показати, яка,— ну от-такенна — щука йому впіймалася саме «на Михайла», то... рук йому б, мабуть, забракло! Ну і, звісно, ніхто б не повірив! Тому доведеться тепер чоловікові довіку носити в кишені нашу газету.
Як розповів нам Яків Олексійович, привізши улов до редакції, рибальське щастя посміхнулося йому саме тоді, коли вибрався на рибалку сам, бо інші його колеги поїхали — хто на празник, хто на роботу... А «забагрив» він оцю десятикілограмову щуку, назвав «михайлівною» на «трофейний» пластмасовий воблер, який випадково виловив у воді. По секрету розповів, що водяться такі рибища в Стиру поблизу села Вербаїв, що в Луцькому районі. Рибальський стаж у Якова Кушніра порівняно невеликий, років сім, але він уже обігнав тих, у кого вчився. Рибалив і в Хрінниках, і в Холопичах, але найчастіше — на Стиру. Траплялися рибини і по 5—7 кілограмів, але нинішня — найбільша. З цієї нагоди, мабуть, поїдуть із друзями на природу. Там юшка смачніша.
