Сільський староста захищав країну від ворога на Донбасі, а на мирній Шаччині розбудовує села - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.34 € 30.45
Сільський староста захищав країну від ворога на Донбасі, а на мирній Шаччині розбудовує села

Безстрашний на війні та активний у житті Шацької громади.

Фото зі сайту : Шацька селищна рада - об'єднана територіальна громада.

Сільський староста захищав країну від ворога на Донбасі, а на мирній Шаччині розбудовує села

Свого часу Олександр Сулік добровільно пішов на російсько-українську війну, ставши учасником ООС на Сході країни. Після виконання військового обов’язку проявив себе як активний громадський діяч, генератор цікавих ідей, впроваджувач корисних для громади проєктів та під час місцевих виборів-2020 був обраний депутатом Шацької селищної ради

На початку нинішнього року мешканці сіл Прип’ять, Вілиця, Кропивники, Плоске висловили бажання бачити ініціативного односельця на посаді старости згаданих населених пунктів. Відтак очільник Шацької громади Сергій Карпук підтримав їх, а депутати селищної ради на сесії затвердили Олександра Суліка посадовцем нової децентралізаційної інституції.

 

 6 травня староста приступив до виконання своїх обов’язків, і от уже впродовж чотирьох місяців належним чином представляє інтереси жителів сіл в органі місцевого самоврядування, здійснює комунікацію між владою та представниками громади, дбає про задоволення потреб селян та вирішує локальні проблеми довіреної йому території.

Олександр Сулік народився в селі Прип’ять 12 листопада 1992 року. Після закінчення місцевої школи вищу освіту за фахом «Правознавство» вирішив здобувати в Харківському національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого. Саме під час навчання у виші він виявив бажання спробувати власні сили у військовій сфері і розпочав службу за контрактом  у Луцькому прикордонному загоні. Служив у пункті пропуску «Піща», у відділі прикордонної служби «Рівне». Коли Олександрові під час проходження атестації запропонували поїхати в зону проведення ООС, він без довгих роздумувань погодився.

 

 «Період, коли я приймав це рішення, був одним з найважчих у моєму житті. Саме тоді помер батько, і я дуже боляче переживав втрату найріднішої людини. В цей час мені конче необхідно було кудись поїхати, щоб змінити обстановку, переключитися на інший вид діяльності. Я обрав Схід України і вирушив на війну», – розповідає Олександр Сулік.

 

 Протягом року (2017-2018) він ніс військову службу на ділянці відповідальності Лисичанського прикордонного загону (Луганська область), в першій лінії оборони. В цей час поруч з ним служили і земляки-побратими: Ярослав Вирович і Руслан Карпук, мешканці Шацької громади, – з ними й досі підтримує тісний зв'язок. Про цей період розповідає неохоче і не вдається в жодні подробиці. «Особливих загострень на фронті не було…все більш-менш спокійно…2-3 рази обстрілювали… повернувся додому живим-здоровим», – такими скупими фразами описує Олександр час перебування на війні.

Втім, коли я почула, як довго воїн після служби звикав до мирного, без вибухів, життя, як хапався серед ночі, коли під вікнами його будинку в Прип’яті проїжджали вантажівки, як різкі звуки плутав із пострілами, подумала, що насправді спокій тільки снився тому, хто рік провів на передовій…

В колі своєї сім’ї: дружини Юлії і синочків Владислава та Анатолія Олександр Сулік поступово ввійшов у ритм мирного життя. Зізнається, що в цей час став гостро реагувати на те, чим живе рідне село, звертати увагу на проблеми, думати про можливості їх вирішення. Люди попросили підтримати матеріально місцеву пожежну охорону – допоміг разом з підприємцем-однодумцем.

 

 Керівництво однієї з партій запропонувало очолити районний партійний осередок – відразу погодився. «Чому б ні? Адже від політики на місцях залежить розвиток громади і кожного села зокрема», – пояснює своє рішення Олександр Анатолійович.

Згодом за нього – молодого, активного, енергійного – жителі сіл Прип’ятського старостинства віддали понад 200 своїх голосів під час опитування про кандидатуру старости. Він став беззаперечним лідером серед усіх претендентів, і вже незабаром, після офіційного затвердження, обійняв відповідальну посаду. Будучи обізнаним із проблемами всіх чотирьох сіл, Олександр Сулік визначив серед них першочергові і приступив до роботи.

Впродовж двох місяців разом з однодумцями зрізував дерева на місці будівництва нової асфальтованої дороги. Власними силами його команда відремонтувала проблемний відрізок шляху в селі Кропивники, пофарбувала, залучивши спонсорські кошти, міст через річку Тенетиска. Крім того, були впорядковані тимчасові місця зберігання твердих побутових відходів у Вілиці, Кропивниках і територія біля кладовища села Прип’ять; до 30-річчя Незалежності України проведена акція «Квітуча! Вільна! Незалежна!», в межах якої в центрі села Прип’ять висаджені квіти.

На сьогодні зусилля старости увінчалися ще одним успіхом – після перемоги громади в конкурсі проєктів розпочався капітальний ремонт клубу села Кропивники, який перебував в аварійному стані. В планах на найближчий час  – виготовлення проєктно-кошторисної документації на реконструкцію будинку культури в Прип’яті, ремонт даху та заміна огорожі в місцевому дитсадку, перекриття даху приміщення бібліотеки, благоустрій населених пунктів, оновлення автобусної зупинки в центрі Прип’яті, встановлення туалетів та столиків з піднавісами біля кладовищ та багато іншого.

 

 «Прикро, що в Прип’яті немає стадіону, адже невеликого ігрового майданчика недостатньо для того, щоб грати у футбол, створивши повноцінну команду; щоб проводити різні змагання, залучаючи молодь до спорту, активного і здорового способу життя. Питання молодіжного дозвілля мене турбує особливо, бо я знаю, що хлопці і дівчата хочуть цікаво і з користю проводити вільний час, частіше збиратися за спільними хорошими справами, спілкуватися. Пригадую, якими задоволеними були юнаки після азартної гри у пейнтбол, в якій я об’єднав їх у День українського добровольця! А  ще я мрію, щоб при загальноосвітньому закладі почала функціонувати автошкола, аби діти за бажанням могли опановувати водійське мистецтво та отримувати права. Буду робити все можливе, щоб молодь у наших селах ніколи не сумувала»,  – підсумував Олександр Сулік.  

Староста радіє, що незабаром усі населені пункти будуть з інтернетом, що з новозбудованою дорогою Шацьк-Прип’ять в селах з’явилися тротуари, сучасне вуличне освітлення та чудова перспектива розвитку. Зрештою, його тішить, що молодь не залишає сіл, а створює тут сім’ї, хоче будувати власне житло, тому найближчим часом Олександр Анатолійович працюватиме ще й над питанням розширення меж Прип’яті. Він хоче, щоб Прип’ять, Вілиця, Кропивники та Плоске ставали все більш схожими на європейські населені пункти, щоб збільшувалася кількість робочих місць і зростав добробут людей.

…Захищати країну від ворога і розбудовувати  в мирний час її села – складні й відповідальні завдання. Олександр Сулік вірить, що здобуті на фронті цілеспрямованість, витривалість, вміння працювати в команді і впевнено йти до мети допоможуть йому реалізувати задумане.

Джерело: Слава КОЛОМІЄЦЬ, газета «Новий погляд+»